Архів
Вівторок,
25 квітня 2017 року

№ 32 (19477)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Пост здоров’я
  • За рубежем
Переможця визначить другий тур

ФРАНЦІЯ. До нього вийшли Еммануель Макрон і Марін Ле Пен.

Докладніше...
Корейська криза

КИТАЙ закликав КНДР та США до стриманості.

Докладніше...
За вихід треба заплатити

ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ доведеться врегулювати фінансове питання щодо виходу з ЄС у євро, а не фунтах.

Докладніше...
Нова атака талібів

АФГАНІСТАН. На півночі країни бойовики з руху «Талібан» здійснили зухвалу акцію на військовій базі.

Докладніше...
Дедалі гарячішає

ІЗРАЇЛЬ п’яту добу атакує сили Башара Асада на півдні Сирії.

Докладніше...
Озброюються

РОСІЯ вийшла на третє місце у світі за витратами на військову сферу.

Докладніше...
Адміністративний ресурс і гендерна нерівність

ІРАН. Чинного президента допустили до виборів, а колишнього — ні.

Докладніше...
Поки що збирають голоси

КАНАДА може посилити санк-ції проти Росії.

Докладніше...
Шантаж по-європейськи

СЕРБІЯ обурилася через заяву Албанії про можливе об’єднання з Косово.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • З літопису наших днів

Не ентузіазмом єдиним

Олексій СЕРЕДА.

Харківська область.

ПРОЧИТАВ у газеті за 3 березня інформацію «І знов лунає пісня». У ній ішлося про Вільшанський будинок культури, що у Дергачівському районі на Харківщині, який за підсумками Всеукраїнського огляду-конкурсу клубних закладів у сільській місцевості посів почесне друге місце. Бував у цьому селищі і скажу: може, тому у Вільшанах клубна робота й пішла на лад, що там не лише підібралася потужна команда з культпрацівників на чолі з фанатом своєї справи Маріне Овіківною Карпенко та талановитих однодумців-аматорів. Там за добру справу і земляків уболіває не на словах, а на ділі й селищний голова Андрій Олексійович Литвинов.

…П’ять років тому Вільшанський клуб став будинком культури. Його будівлю, зведену ще 1925 року, капітально відремонтували. Навіть обладнали зал для глядачів на 200 м’яких крісел. Нині там діють 18 (!) гуртків, 15 з яких керують земляки на громадських засадах. Я був вражений майстерністю ансамблю «Червона калина», який очолює член Спілки композиторів України В. А. Бас. Гурток краєзнавців веде пенсіонерка В. П. Зуб, вишивання — вчителька В. П. Липчанська, літературну студію «Дивослово» — її колега Л.В. Мовчан. Є тут навіть театр мод «Корона» (керівник — Христина Мусаєлян). У розпорядженні гуртківців — швейні машини, оверлоки та професійні праски, придбані місцевою владою. Треба також бачити, як уміло Маріне Карпенко проводить зустрічі з цікавими людьми. Хто пам’ятає, у 1980-х роках Валентина Леонтьєва вела телепередачу «Від усієї душі». Саме так!..

На жаль, зовсім інші справи у моєму рідному селі Велика Данилівка, що розкинулося в заплаві річки Харків. Пригадую його післявоєнні часи. Як тоді кипіла культмасова робота, коли кіномеханіком, а згодом завклубом у нас був Олексій Родіонович Свидло. 17 березня йому виповнилося 93. Так хотілося пошанувати саме у клубі земляка, котрого люди старшого та середнього поколінь й досі називають «дядя Льоня», «наш міністр культури». Однак не судилося.

Свого часу наш чималий населений пункт поглинув обласний центр. Проте очікуваних «щедрот» його корінні мешканці так і не дочекалися. Великій Данилівці судилася доля міської «периферії» у всіх її сенсах. Останні два десятиліття культурно-масова робота у Великій Данилівці зведена до нуля. Хоча населення Вільшанів і нашого уже мікрорайону однакове: близько десяти тисяч чоловік.

Відродити клубну роботу у Великій Данилівці прагне багато земляків. Залюблених у мистецтво талановитих ентузіастів серед них не бракує. Більше того, є для цього, як мовиться, і добрі стартові умови. Приміщення нашого великоданилівського клубного закладу навіть удвічі більше за площею, і тут на п’ять осіб більше працівників, аніж сьогодні має той же Вільшанський БК. Дивує інше: в двоповерховому приміщенні не знайшлося місця для залу для глядачів! З цією метою кілька років тому відселили поштове відділення, проте досі воно зяє пусткою. Втім, без коштів навіть таку добру справу не зрушити з місця. Бо тут уже голого ентузіазму народу замало — потрібні гроші…

Не злічити, скільки разів ми всією громадою зверталися до владців із проханням допомогти повернути будівлю до життя. А надто вразив цинізм, із яким нас прийняли у квітні 2015 року у Міністерстві культури, яке тоді очолював В’ячеслав Кириленко, нинішній віце-прем’єр-міністр із гуманітарних питань. Його помічники взяли нашого листа і попросили нас «хутенько їхати додому». Мовляв, «ваше питання уже вирішується». Проте за два роки, що відтоді минули, ніхто там і пальцем не кивнув, аби допомогти громаді розв’язати проблему з фінансуванням капітального ремонту клубного приміщення. Питається: навіщо нам таке Міністерство культури і навіщо такі віце-прем’єр-міністри, які не здатні вирішити жодного культурного питання для села? Тільки й можуть, що язиками плескати з телеекранів — розповідати, як вони «уболівають» за народ.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Підганяють у шию
Читати
Чи не пізно похопилися?
Читати
«Новоєвропейців» поменшало
Читати
У таборі товстосумів — рокіровка
Читати
На дурничку більше не вийде
Читати
Чекають нашої ініціативи
Читати
Стимул обирати Україну
Читати
Гинуть найвразливіші
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове