Пост здоров’я

Cторінку підготував Микола ЮРЧИШИН.

• На прийомі у спеціаліста

Щоб мамине серце не «підвело»

Розмову вів
Микола ЮРЧИШИН.

Відомо, що серцево-судинні захворювання посідають перше місце за смертністю не тільки в Україні, а й в усьому світі. Тривалий час ми жили з міфом, що на інфаркт найчастіше хворіють чоловіки. На жаль, представницям прекрасної половини людства щодо цього приділялася недостатня увага. Тому сьогодні статистика не на користь жінок. Особливі хвилювання виникають у тих, хто збирається стати матір’ю. Саме про це розмова з керівником відділу акушерських проблем екстрагенітальної патології Інституту педіатрії, акушерства та гінекології доктором медичних наук Ю. В. ДАВИДОВОЮ.

— Юліє Володимирівно, чому із серцевою патологією у нас значно побільшало представниць слабкої статі?

— Річ у тому, що багато жінок вважають, що біль за грудиною не є симптомом серцево-судинного захворювання. Щось, мовляв, із нервами негаразд, і практично не зважають на нього. Часто-густо жінку привозять до лікарні вже з інфарктом. На жаль, іноді бувають і летальні випадки. Тому в нашому відділенні багато уваги приділяють жінкам із серцево-судинною патологією в різні вікові періоди. І якщо ми маємо справу з тими, хто страждав у дитинстві через вроджені вади серця і був прооперований, розуміємо: у них на все життя залишилися певні ускладнення. І доти, доки жінка не вагітніє, ці ускладнення можуть не даватися взнаки. А вагітність, як відомо, це значне навантаження навіть на здоровий організм, що вже казати про жінку із проблемами: негативні наслідки можуть бути як для неї, так і для дитини.

— Що робиться для того, аби пологи в таких жінок відбулися благополучно?

— Спільно з Інститутом серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова ми організували так звану мультидисциплінарну команду. Завдяки їй вагітна впродовж одного дня проходить ехокардіологічне дослідження серця, одержує консультацію кардіолога, кардіохірурга, за необхідності ритмолога і акушера-гінеколога. Тобто їй не треба їздити по лікарнях у пошуках спеціалістів. Жінка отримує висновок, у якому буде прописано все: ймовірний ризик, в які терміни має бути госпіталізована до нашого відділення. Так ми убезпечуємо «сердечниць» на 26-28-му тижні вагітності од вірогідних ускладнень. Ми тоді остаточно вирішуємо, де вагітна народжуватиме: у нас чи, у дуже складних випадках, в Інституті серцево-судинної хірургії. В разі, якщо виникне зупинка серця чи інше смертельно небезпечне ускладнення, то хірурги-«амосовці» в операційній на відкритому серці зроблять усе, що необхідно. Так ми вже врятували 42 життя.

— Конкретні приклади назвати можете?

— Півроку тому в нашому відділенні перебувала Валентина С. із Західної України. В неї була вроджена патологія — тетрада Фалло. Це складне серцево-судинне захворювання, спричинене одразу чотирма вадами. Не відомо, чому Валентина не була прооперована в дитинстві. Вона страждала на гіпоксію — не вистачало кисню для свого організму, а вона мала забезпечити ним ще й дитинку. І ми її «розроджували» в Інституті імені Амосова. На 13-й хвилині кесаревого розтину в жінки зупинилося серце — не впоралося з навантаженням. Оскільки заздалегідь було підготовлено команду кардіохірургів, її відразу під’єднали до апарату штучного кровообігу і виконали повну хірургічну корекцію тетради. Одночасно тривала і наша операція. Життя жінки й дитини були врятовані. Маму з новонародженим виписали на 42-гу добу під нагляд обласних фахівців, звідки вона родом.

Ще один приклад. У 28-річної жительки Закарпаття Галини Ч. була вроджена вада серця — коарктація аорти, тобто велике її звуження. А відтак недостатнє кровопостачання в нижню частину тулуба. А ще високий тиск — 200/ 120 мм рт. ст. Під час вагітності ми їй пропонували зробити стентування на серці, але вона відмовилася. На 37-му тижні зробили кесарів розтин — на світ з’явилася абсолютно здорова дитина. Але на третю добу в мами виникло ускладнення — розшарування аорти. Вона скаржилася на біль за грудиною і в спині. Викликали спеціаліста з ультразвукової діагностики, який запідозрив дефект аорти. Породіллю перевели в Інститут серцево-судинної хірургії, де після проведення комп’ютерної томографії цей діагноз було підтверджено. Протягом чотирьох годин тривала гібридна операція. По-перше, виконали стентування і таким чином усунули коарктацію; по-друге, поставили протез аорти. Життя було врятовано.

— Протягом якого часу робите подібні операції?

— Уже чотири роки. І не лише жінок ми рятуємо, а й дітей. Бувало, що ультразвукове обстеження показувало: вагітна народить дитину із вадою серця. Ми відразу клали жінку в Інститут імені Амосова. Кесарів розтин поєднувався із вирівнюванням кардіохірургами на цьому ж столі з допомогою спеціальних апаратів і медикаментів ритму новонародженому. І дитина врятована, і мама щаслива.

А от виконання операцій під час вагітності з відкриттям аорти, про які я вже говорила, Інститут імені Амосова разом із нашим запатентували. Тому що до цього в нас таких випадків не траплялось.

— Мабуть, подібні операції пов’язані з неабияким ризиком?

— Будь-яка складна операція вимагає знань, умінь і досвіду. Ось свіжий приклад. У Маргарити К. на 22-му тижні вагітності було виявлено таку тяжку патологію як бактеріальний ендокардит — дефект і септичне ураження серця. В Інституті серцево-судинної хірургії їй видалили всі нарости на клапані, який не міг нормально працювати, і зробили його пластику, щоб зберегти власний. То була операція надзвичайної складності. Після цього у місцевій жіночій консультації Маргариті порекомендували перервати вагітність, але вона була налаштована на народження дитини. Разом із чоловіком приїхали до нашого Інституту і благали врятувати маля. І ми наважились на величезний ризик. Знали, що такі випадки були у світі, і який напрям при цьому обирали провідні західні клініки. Користуючись їхнім досвідом і власними знаннями, виробили свою стратегію. Дякувати Богу, все закінчилося добре. Життю матері й дитини нічого не загрожує.

Сьогодні ми готуємося до міжнародної конференції, аби оприлюднити той досвід, що маємо. Торік у Лас-Вегасі я доповідала на науковому форумі про всі наші спільні досягнення. Колеги з інших держав дивувалися, що в країні, де точиться війна, так може бути. Звісно, у нас не завжди є достатньо коштів. Але в подібних випадках наша держава, Національна академія медичних наук роблять усе можливе, щоб урятувати життя жінкам і дітям.