Весела світлиця

Господар «Веселої світлиці» Юрій ІЩЕНКО.

Весняні діалоги

Лідія МОЖАЄВА.

м. Київ.

— Тату, що означає вища освіта?

— У вісімдесяті роки минулого століття такою була середня.

* * *

— Знайдіть, будь ласка, мого чоловіка, — плаче жінка у відділку поліції. — Я не можу без нього жити.

— А коли він пропав?

— Два тижні тому!

— А чого ж ви його тільки зараз шукаєте?

— Бо сьогодні в нього зарплата.

* * *

— Як там наш Микола? Вдало оженився?

— Потрапив, бідолаха, на каторгу. В його тещі три гектари землі...

* * *

— Лікарю, допоможіть! Хочу схуднути. Дайте якихось пігулок, зробіть ін’єкції.

— Не вигадуйте дурниць. Краще тричі на день рубайте у мене на подвір’ї дрова! І вам користь, і мені.

* * *

Жінка прийшла на роботу із синцем під оком.

— Марусю, хто це тебе так?

— Чоловік.

— А ми думали, що він у відрядженні.

— Я теж так думала...

* * *

— Як там твій випивоха?

— Не просихає.

— Я раджу: хай він на день п’є не більше трьох чарок.

— Так він і робить... Купив такі чарки, куди по пляшці горілки вміщається.

* * *

Перед стратою чоловікові запронували випити кави:

— Скільки шматочків цукру вам покласти?

— Ви що, з глузду з’їхали? У мене ж діабет!