Архів
Вівторок,
21 березня 2017 року

№ 22 (19467)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Пост здоров’я
  • За рубежем
Її величністю схвалено

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ. Королева Єлизавета ІІ підписала закон про вихід країни з ЄС.

Докладніше...
Обережно: вибухонебезпечний лист

ФРАНЦІЯ. У Парижі, у штаб-квартирі МВФ, вибухнула надіслана туди поштова кореспонденція.

Докладніше...
Знову помилка пілота?

СИРІЯ. Невпізнані військові літаки розбомбили мечеть у селі Аль-Джина поблизу Алеппо.

Докладніше...
Чергове крихке перемир’я

ЛІВІЯ. Проурядові сили та ісламісти домовилися про припинення вогню.

Докладніше...
Відповідь буде адекватна

ПІВНІЧНА КОРЕЯ. Сполучені Штати не виключають можливості воєнного конфлікту з КНДР.

Докладніше...
Вперше пройшли до парламенту

НІДЕРЛАНДИ. Етнічні турки отримали місця в законодавчому органі.

Докладніше...
Потренуватись не завадить

ЯПОНІЯ провела перші цивільні навчання з евакуації жителів на випадок ракетного удару з Північної Кореї.

Докладніше...
Замахнулись на «сонячний» рекорд

У ТУРЕЧЧИНІ побудують найбільшу в світі сонячну електро-станцію.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Постаті

Батько національного культурного прогресу

Володимир БУРБАН.

22 березня виповнюється 175 років од дня народження Миколи Віталійовича Лисенка — композитора, основоположника української класичної музики, поборника національного відродження нашого народу.

«БОЖЕ Великий, Єдиний, нам Україну храни...» Ці високі серцезворушні слова — із духовного гімну України, створеного 1885 року Миколою Лисенком. Композитор поклав на музику поетичний текст Олександра Кониського, письменника і громадського діяча, який, будучи членом Київської міської ради, домагався запровадження у школах вивчення предмета українська мова. Власне, спочатку гімн і призначався для дітей, але незабаром набув популярності у різних верствах населення. У радянські часи твір був під забороною, автора слів затавровано як «українського буржуазного націоналіста». Нині «Молитва за Україну» виконується на урочистих зібраннях, нею завершуються передачі Українського радіо.

Микола Лисенко жив у часи, коли українське слово переслідувалося особливо жорстко. Як зауважував І. Огієнко (митрополит Іларіон), навіть заборонялося під нотами писати українською!

Можна сказати, що Лисенко сам себе творив українцем. Хоч народився він у старокозацькій родині (його предок по батькові Федір Лисенко — гетьманський генеральний суддя, по матері — запорозький козак Булюбаш, зукраїнізований турок), україномовний дух у сім’ї пригасав — скажімо, мати композитора, вихованка Смольного інституту шляхетних дівчат, розмовляла переважно французькою, зате була гарною мамою і прекрасною піаністкою. Малий Миколка полюбив гру на фортепіано, але водночас кохався в українській пісні. Салонне музикування поєдналося з буйною стихією народного мелосу і дало згодом дивовижний плід. У гімназійні роки разом із троюрідним братом Михайлом Старицьким захопився забороненими поезіями Тараса Шевченка. Згодом тісно спілкувався з представниками прогресивної української інтелігенції і дійшов твердого переконання: знекровлений національний організм треба всіляко відроджувати. І не гаслами, а ділом. Таким ділом стала для нього музика. Він навчався на фортепіанному і композиторському відділеннях найкращої консерваторії Європи — Лейпцизької, а науку оркестрування опанував у Петербурзькій консерваторії під орудою відомого російського композитора Миколи Римського-Корсакова.

Шевченко утвердив українське слово, а Лисенко — національний стиль української класичної музики. Написав 11 опер, творив у різноманітних музичних жанрах — від сюїти і сонати до менуету, вальсу, ноктюрна. Його творчість можна назвати солов’їною піснею в імперській пітьмі. Згадаймо хорову композицію «Вічний революціонер» на слова Івана Франка, «Радуйся, ниво неполитая», «Б’ють пороги», «Туман, туман долиною» на Шевченкові тексти. І досі полонить душу всесвітньо відомий романс «Коли розлучаються двоє» на слова Генріха Гейне у перекладі Лесі Українки і Максима Славинського.

В особі Миколи Лисенка український народ має композитора світової величини. Даремно ми так не по-хазяйськи ставимося до його спадщини — негусто Лисенкової музики в концертних залах і на телебаченні, колоритну постать Миколи Віталійовича давно час відтворити у кінематографі.

А як він любив українську народну пісню, творчість кобзарів (до речі, інколи підписувався псевдонімом «Перебендя»). Записав та видав близько 1500 народних пісень-дум знаменитого Остапа Вересая, організував його концерт у Петербурзі (з присутністю самого царя)…

Сьогодні ми не до кінця усвідомлюємо, що Лисенко майже півстоліття був рушієм національного культурного прогресу. Він об’їздив усю Україну з концертами як піаніст, організовував хори і співочі товариства. Заснував у Києві першу Музично-драматичну школу, знаменитий «Український клуб» очолив товариство «Боян». Його переслідували і арештовували. Він упрягся в громадського плуга і пер його часом надсильно. Сприяв підготовці й виданню першого українського перекладу «Біблії», здійсненого П. Кулішем, І. Нечуєм-Левицьким та І. Пулюєм.

До нього горнулися люди, дім завжди був повен гостей. У сім’ї Лисенків у свої гімназійні роки виховувався майбутній поет Максим Рильський. Нащадки композитора успадкували безмежну любов до музики. Його праправнук і повний тезко Микола Віталійович Лисенко — музикант і диригент, автор та ведучий щоденної радіопрограми «Православний календар», протодиякон.

6 листопада 1912 р., невдовзі після розгону поліцією «Українського клубу», Микола Віталійович помер від інфаркту. Київ улаштував йому небачений похорон — лише хористів було понад 1200, а стотисячна траурна процесія розтяглася від Володимирського собору до Байкового цвинтаря...

Серед імен, якими пишаються, назавжди залишиться «сонце української музики» — Микола Віталійович Лисенко, який підняв на епохальну висоту музичну культуру українського народу.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
I не мрійте!
Читати
Термін надзвичайного стану подовжено
Читати
Безробітних побільшало
Читати
У МВФ ще подумають
Читати
До вас їде ревізор
Читати
Спиртовики протестують
Читати
Невдалий менеджмент чи політика?
Читати
Рахунки кредитних карток заблоковані
Читати
Діти з епілепсією залишені напризволяще
Читати
Виїзний сервіс
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове