![]() |
|
|
||||||
|
||||||||
|
||||||||
| ||||||||
Пост здоров’яCторінку підготував Микола ЮРЧИШИН. |
Версія для друку До списку статтей
Сімейні конфлікти Розмову вів Микола ЮРЧИШИН.
Часом навіть у дружних і благополучних сім’ях виникають конфлікти, що в кінцевому результаті позначається на здоров’ї їх членів. Саме про це розмова з психіатром науково-практичного медичного реабілітаційного центру МОЗ України, доктором медичних наук О. А. ПАНЧЕНКОМ. — Олеже Анатолійовичу, кажуть, чи не найчастішими конфліктами у найрізноманітніших проявах є сімейні. — За оцінками спеціалістів, конфлікти виникають у 80-85 відсотків сімей, в решти — незгоди з різних причин. Сімейні суперечки зазвичай пов’язані з прагненням людей задовольнити певні потреби чи створити умови для їх задоволення без урахування інтересів партнера. Найголовніше значення для сімейних стосунків мають шлюбні конфлікти. Вони найчастіше виникають через незадоволені потреби одного з подружжя. Це психосексуальна несумісність, неповага до свого «я» з боку партнера, відсутність ніжності, турботи, уваги і розуміння. Нерідко причиною сварок стає пристрасть чоловіка чи дружини до алкоголю, наркотиків, перетягування фінансової «ковдри» тільки на себе. А скільки неприємних суперечок має місце через недостатнє взаєморозуміння у веденні домашнього господарства, вихованні дітей, ставленні до батьків тощо. — Мабуть, подружні конфлікти обумовлюють не тільки внутрішні, а й зовнішні чинники? — Ще й як! Це скрутне матеріальне становище сім’ї, надмірна зайнятість одного з подружжя (чи обох) на роботі, неможливість нормального працевлаштування, тривала відсутність власного житла, труднощі у влаштуванні дітей до садочка тощо. Перелік чинників конфліктності досить широкий. Залежно від частоти, глибини та гостроти негараздів виокремлюють кризові, конфліктні, проблемні й невротичні сім’ї. До кризових шлюбних союзів належать ті, що розпадаються чи перебувають на межі цього. У них протистояння інтересів і потреб подружжя завжди гостре, чоловік і дружина займають непримиренні позиції один до одного, не погоджуючись на жодні поступки. Конфліктна сім’я — це коли інтереси подружжя часто не збігаються, що спричиняє сильні й тривалі негативні емоційні стани. Одначе шлюб може зберігатися, завдяки іншим чинникам, а також компромісному пригашенню конфліктів. Для проблемної сім’ї характерне тривале існування труднощів, що можуть відчутно вдарити по стабільності шлюбу. Приміром, відсутність житла, довготривала хвороба одного з подружжя, брак засобів на утримання сім’ї, засудження на тривалий термін за злочин та ряд інших проблем. У таких сім’ях імовірне загострення взаємин, поява психічних розладів в одного чи обох членів подружжя. Щодо невротичної сім’ї, то тут основну роль відіграють не спадкові порушення психіки, а накопичення виявів психологічних труднощів, з якими зустрічається сім’я на своєму життєвому шляху. У подружжя виникає підвищена занепокоєність, розлади сну, сильні емоції з будь-якого навіть незначного приводу, агресивність тощо. Конфлікти в сім’ї можуть не тільки створити психотравматичну обстановку для подружжя, їхніх дітей, батьків, вони ще й позначаються на формуванні численних негативних рис особистості. В конфліктній сім’ї усталюється негативний досвід спілкування, втрачається віра в можливість існування дружніх і ніжних взаємин між людьми, накопичуються погані емоції, розвиваються психотравми. — Очевидно, існує й профілактика та психотерапія конфліктної сім’ї? — Профілактика таких конфліктів потребує комплексного підходу. Чи не найосновніша серед профілактичних заходів — соціальна профілактика: держава через систему заходів може підвищувати якість життя, мінімізувати чинники соціального ризику, створювати умови для реалізації принципу соціальної справедливості. Соціальна профілактика є тим необхідним тлом, на якому значно успішніше втілюється в життя решта видів профілактики: психологічної, педагогічної, медичної і соціально-педагогічної. Доволі ефективна індивідуальна профілактична робота із сім’єю. У процесі консультацій та бесід психолог може змінити поведінку членів сім’ї, їх ставлення до існуючих проблем, способів виходу із гострих ситуацій. Головний рецепт для всіх без винятку сімей — уміти почути партнера, дитину, стареньких батьків. Почути і зрозуміти, а інколи — й поставити себе на їхнє місце. Це, до речі, не дуже складно. Було б бажання. Версія для друку До списку статтей |