Архів
Вівторок,
15 листопада 2016 року

№ 100 (19432)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Вербиченька

Вербиченька

Cторінку підготувала Устина ГРЕЧАНЮК.


Версія для друку          До списку статтей
  • Невигадана історія

Від років не втечеш

Ірина ЛИПНЕВА.

м. Новоград-Волинський

Житомирської області.

НА ЗУПИНЦІ разом із кількома літніми жінками чекаю автобус. Час тягнеться повільно, але ось нарешті вдається втиснутися в «одиницю». Вільне одне місце — біля вікна, на колесі.

— Сідайте, — запрошує бабуся, яка сидить на цьому ж сидінні.

— Та щоб сісти, треба вас потурбувати, а потім іще якось прилаштувати ноги над тим колесом, — усміхаюся у відповідь. — Краще постою.

— Авжеж, — відгукується інша попутниця. — У молоді роки і постояти можна.

— Я б і не присідала, якби цим час можна було зупинити, — пристала до розмови третя жіночка. — Та хіба від старості втечеш?

— Хіба ні? — щиро дивуюся, підігруючи загальному веселому настрою. — Не уявляю себе в поважному віці...

Ще трохи пожартували на тему років, а потім одна з жінок пригадала таку притчу.

Спочатку Всевишній відміряв людині всього 25 років життя.

— Господи, цього ж так мало! Що ж я встигну?

— Зате проживеш по-людськи, — запевнив Творець.

Та людина не припиняла благати, і Він зглянувся:

— Добре, подовжу твій вік, але затям: до твоїх 25 літ додам іще 25 волячих, 25 мавпячих, а поміж ними — п’ять на роздуми.

Так і сталося. Прожила людина свої 25, не зоглядівшись, коли вони промайнули. Підійшов волячий вік. Тягла вона на собі щоденні клопоти, працюючи від ранку до ночі. Так і минуло 25 років. «А й справді, прожила наче віл, — подумала людина. — А що ж то за мавпячі роки?»

А через п’ять років, глянувши на себе у дзеркало, застигла:

— Та я ж уже на мавпу схожа!..

Всі в автобусі розсміялися, бо із такими неповторними інтонаціями жінка цю притчу розповіла! Попри те що мала вік останньої третини, відміряної Богом, її обличчя було вродливе, бо випромінювало доброзичливість, життєву мудрість. А зморшки — то від усмішки.

Версія для друку          До списку статтей
При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове