Архів
Вівторок,
15 листопада 2016 року

№ 100 (19432)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Вербиченька

Вербиченька

Cторінку підготувала Устина ГРЕЧАНЮК.


Версія для друку          До списку статтей
  • Нитка роду

Крізь віки, крізь покоління

Ярослава

СТРУЦИНСЬКА.

с. Високе

Тетіївського району

Київської області.

Час не йде, він розчиняється у круговерті подій, забирає із собою хвилини, години, дні, стає історією. Земля крутиться, покоління змінюються, несучи пам’ять про своїх пращурів. Ось і мені моя бабуся розповіла на перший погляд звичайну сімейну історію, але чи насправді все так просто, як здається?

...ДАЛЕКОГО 1898 року мій прапрадід Андрій на честь народження сина Олександра посадив на подвір’ї маленький пагінець горіха. Підростало дитя, не відставало й деревце — тяглося гілками вгору... Не одному поколінню внуків і правнуків здавалося, що це дерево навічно вкоренилося у дворі. Під ним можна було сховатися від сонця, від дощу, горіхи росли на ньому великі та смачні. Ні в кого із сусідів таких не було.

Та 2007-го потужний буревій налетів на село. Як не опирався крислатий красень, але гілля пишної крони геть понівечило — лишився тільки могутній стовбур. Тож довелося його зрізати. Подвір’я враз стало порожнє, незатишне і незвичне — адже стільки років горіх був із нами.

Втім, не так просто знищити те, чому судилося жити. Навесні наш горіх ожив — розпочав друге життя, забуяв і невдовзі знову надихав своєю красою. А з роками розрісся так пишно, ніби й не було буревію. Міцним виявилося його коріння — воно проросло не тільки глибоко в землю, а й у пам’ять кількох поколінь нашої сім’ї. І не вирвуть його ні скороминучий час, ні життєві обставини.

Версія для друку          До списку статтей
При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове