Архів
Вівторок,
5 липня 2016 року

№ 62 (19394)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Пост здоров’я
  • За рубежем
Забули спитатись?

ФІНЛЯНДІЯ. Путін пригрозив підвести свої війська до її кордону у разі вступу в НАТО.

Докладніше...
Марш за Європу

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ. У Лондоні відбулася велелюдна демонстрація протесту проти виходу країни з ЄС.

Докладніше...
Вони вибороли свободу

У США відзначили 240-й День незалежності.

Докладніше...
Небувала кількість мігрантів

НІМЕЧЧИНА. Сюди прибуло рекордне число шукачів притулку.

Докладніше...
Назвали імена

ТУРЕЧЧИНА. Стали відомі імена виконавців терактів в аеропорту Стамбула.

Докладніше...
Атака на ресторан

БАНГЛАДЕШ. Бойовики «ІД» взяли на себе відповідальність за напад у столиці.

Докладніше...
Доведеться почекати

АВСТРІЯ. Скасовано результати виборів президента.

Докладніше...
Знову суніти проти шиїтів

ІРАК. У Багдаді новий подвійний теракт.

Докладніше...
Підняли з морського дна

ЄГИПЕТ. Із Середземного моря вилучено останки жертв катастрофи літака авіакомпанії «EgyptAir».

Докладніше...
Версія для друку          На головну

Смак рідного хліба

Олександр КАРПЕНКО.

Фото Олександра Карпенка.

Українські селекційні установи, позбавлені належного державного фінансування, сьогодні ведуть нерівну боротьбу із західними конкурентами. Головна їхня зброя — висока якість сортів та хліборобське просвітництво. Оскільки пшениця нині не є комерційною культурою, науковцям доводиться шукати в середовищі аграріїв справжніх подвижників, аби створити насіннєві господарства-маяки.

Зі старим гартом і новим мисленням

АГРОФІРМА «Світанок», що в Козятинському районі на Вінниччині, — одне з таких. Очолює її талановитий хлібороб Микола Мельник, людина старого ґарту, нового мислення. Зумів розбудувати багатогалузеве господарство, ключовий напрям виробництва якого насінна пшениця сортів Інституту фізіології рослин та генетики (ІФРГ). Окрім цього, у «Світанку» збудували лінію для переробки соломи на опалювальні брикети, викопали каскад ставків, в яких розводять рибу, встановили сонячні батареї та вітряк для виробництва «зеленої» електроенергії. На День поля до Миколи Васильовича з’їхалися колеги з багатьох областей України, Молдови та Білорусі.

Презентацію сортів пшениці проводив Володимир Оксьом — селекціонер, один із учнів академіка Володимира Моргуна. Сорт ІФРГ можна легко відрізнити від іншого за формою листа, колоса, висотою, відтінком кольору стебла. Оглянули 42 ділянки — нема двох схожих між собою. Селекціонер же безпомильно впізнає сорт, не дивлячись на табличку, детально характеризує параметри кожного. «На створення одного сорту йде 15 років, отож, щоб він мав перспективу, автору слід передбачити потреби виробництва на багато років наперед», — пояснює Володимир Оксьом.

Десятки років учні Володимира Моргуна працювали над поліпшенням певних властивостей пшениці — стійкості до морозів, посух та хвороб, над здатністю рослин ефективніше засвоювати мінеральну поживу. В результаті можуть запропонувати хліборобам доволі широку лінійку сучасних сортів з актуальними параметрами. Їх понад 50. Генетичний потенціал врожайності кожної — понад 10 тонн із гектара. Проте Фаворитка за цим показником чемпіон в Україні. Кілька років тому СФГ «Ладіс», що на Черкащині, на промислових посівах цього сорту одержало 131,6 ц/га. Це досягнення світового рівня, зважаючи на те, що найвища врожайність пшениці на планеті зафіксована в Новій Зеландії — 156 ц/га.

Тим часом середня врожайність озимої пшениці в Україні становить усього 35-40 ц/га. Як бачимо, різниця між цією «сірою серединкою» і верхньою планкою врожайності колосальна. Якщо подолаємо цей розрив, то зможемо щорічно виробляти понад 100 млн тонн, що своєю чергою перетворить нас на одну із найвпливовіших держав світу, постійно наголошує академік Володимир Моргун. Він привертає увагу до того, що вже сьогодні, за даними всесвітнього фонду «Жива природа», у світі голодує близько мільярда людей, а 2050 року, коли населення планети сягне 9 мільярдів чоловік, бракуватиме 50 відсотків харчів. Отже, маємо розкрити потенціал української землі на повну, інакше на наші ниви постійно зазіхатиме чуже око.

Резерви замкненого кола

НА ПЕРЕКОНАННЯ заступника директора ІФРГ Миколи Гаврилюка, найдешевший і доступніший резерв підвищення врожайності — запровадження науково обґрунтованих сівозмін. Кілька років тому Кабмін видав постанову, яка регламентувала співвідношення соняшнику та кукурудзи до зернових у структурі посівів, але під тиском великих агровиробників, які більше дбають про прибутки, а не про збереження землі, цей документ скасували. Відтепер кожен знову господарює, як хоче. Особливо негативно така вольниця позначається на півдні, де 30-50% площ пшениці сіють після нетипових попередників — стернових, соняшнику, кукурудзи. Через це не лише знижується врожайність, а й поширюються хвороби, погіршується якість зерна. Чимало аграріїв постійно запізнюються із сівбою. Мовляв, осінь тепла — встигнемо. Від посіву до припинення вегетації має минути 50-55 днів, а буває всього 20-25. Внаслідок цього після відновлення вегетації одержуємо зріджену густоту. А тому держава знову має повернутися до питання впорядкування системи землеробства. Треба стимулювати цей процес податковими пільгами, бюджетними дотаціями, вважає М. Гаврилюк.

— Ще одне важливе питання — насінництво, — продовжує Микола Микитович. — Маємо вже четверту редакцію закону «Про насіння та садивний матеріал», але вона найгірша. Члени аграрного комітету внесли пропозицію поміняти статті, які ще більше утруднюють ситуацію, пов’язану із захистом інтересів національного насінництва: скасовуються обмеження на ввезення сортів зарубіжної селекції та їхню сертифікацію. Була в законі стаття «Ввезення для наукових цілей та експонування сортів зарубіжної селекції». Тепер її змінили так, що замість кількох кілограмів можна ввозити десятки тонн насіння! Тобто створили лазівку для імпорту. Досі не розв’язана проблема сертифікації насіння. З 1 липня ліквідовується Сільгоспінспекція, яка здійснювала цю процедуру. Проте не відомо, яка структура займатиметься цим надалі. Ми хотіли створити власні сертифікаційні лабораторії — кажуть, не можна. Замкнуте коло. Словом, у цій дуже важливій сфері ми не відчуваємо державних підходів.

Нашестя чужого

— УКРАЇНСЬКЕ зерновиробництво сьогодні відчуває потужний тиск не стільки з боку західної науки, скільки вітчизняного менеджменту, вихованого нібито на закордонних методиках, хоча те, що роблять ці спеціалісти, не має з ними нічого спільного, — ділиться думками заступник директора ІФРГ Віктор Швартау. — Американські, французькі та інші фермери використовують виключно вітчизняні сорти пшениці. Тим часом наші вкладають шалені гроші у закордонні. Це хибна практика. Річ у тому, що пшениця на відміну від кукурудзи не є космополітом. Високопродуктивні сорти для Франції треба створювати саме в цій країні, так само для Англії, Німеччини і т.д. Коником західних сортів є висока продуктивність, наших — висока якість завдяки збалансованому вмісту мікроелементів, екологічній чистоті зерна, якої немає у світі. Західні сорти — фуражні, характеризуються низьким зольним індексом. Це означає, що вони містять мало мікроелементів, а також азоту, калію, кальцію. Тобто з дієтичної точки зору хліб із західних сортів пшениці програє нашому. Хочу звернути увагу ще на одну деталь. На який ринок хочуть постачати зерно наші круті корпорації? Якщо на європейський, то його обмежують квоти. Але річ у тому, що на суперцінне збіжжя пшениці сортів типу Наталка академіка Моргуна ці обмеження не поширюються. І якби вітчизняні експортери зуміли представити українське збіжжя тамтешнім споживачам належним чином, показавши всі цінні якості, то могли б продавати його за дуже високою ціною. Бо таке зерно неможливо виробити в жодній іншій країні світу. Але чому цей золотий ресурс не використовується? Бо експорт монополізували іноземні компанії. Тоді як за кордоном цим займаються кооперативи фермерів. Наші аграрії повинні взяти цю справу в свої руки, — переконаний Віктор Валентинович.

Нашестя закордонного насіння в Україну сьогодні набуває характеру стихійного лиха. Маємо десятки прикладів, коли після знищення національного насінництва в багатьох державах вартість посівної одиниці зростала в три-п’ять разів. В Україні західні корпорації вже задушили виробництво насіння кукурудзи, овочів, сої та соняшнику. Вітчизняне насінництво пшениці поки що тримає оборону лише завдяки ентузіастам та справжнім патріотам. На українській землі маємо вирощувати український хліб, а не німецький чи французький.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
М’яч — на боці ЄС
Читати
До вступу не готові
Читати
Миротворці таки прибудуть
Читати
Шукають 300 голосів?
Читати
Санлікар на півмільйона
Читати
З газової «голки» злізли. Сіли на субсидійну
Читати
Відновлюватимуть дороги та мости
Читати
Молитва під Берестечком
Читати
Нелегітимний, зате «ручний»
Читати
А чи стане чистіше?
Читати
Знов утиски проти України
Читати






— А як цей Заєць затесався до нашої партії?

— Має багато «капусти».

Мал. А. Василенка.

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове