Архів
Вівторок,
31 травня 2016 року

№ 52 (19384)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Пост здоров’я
  • За рубежем
Євро-2016 під загрозою зриву

ФРАНЦІЯ. Національний протест проти реформи трудового законодавства не вщухає.

Докладніше...
Санкції триватимуть

ЄВРОСОЮЗ ще на рік подовжив санкції проти сирійського режиму.

Докладніше...
Лібертаріанець на почин

США. Названо першого офіційного кандидата на пост нового президента країни.

Докладніше...
Смертельний ризик

ЛІВІЯ. Біля узбережжя країни упродовж трьох тижнів потонуло 700 мігрантів.

Докладніше...
Білим непереливки

У ПАР схвалили закон про вилучення землі у білих фермерів.

Докладніше...
Вибачення не дочекалися

ЯПОНІЯ. Президент США здійснив історичний візит до Хіросіми.

Докладніше...
Повчальний урок історії

НІМЕЧЧИНА і ФРАНЦІЯ спільно вшанували жертв найдовшої у Першій світовій війні битви.

Докладніше...
Хто краще похвалить?

У ПІВНІЧНІЙ КОРЕЇ почалася 200-денна «кампанія відданості» керівництву країни.

Докладніше...
Випробуваний метод

ГРУЗІЯ. Референдум про входження Південної Осетії до складу Росії запланований на 2017 рік.

Докладніше...
Версія для друку          На головну

Вишиванки, патріотичні кеди і прощання зі школою

Минулої п’ятниці, 27 травня, у школах, ліцеях та гімназіях пролунав останній дзвоник

Олена КОЩЕНКО.

На фото Володимира Токарця: останній дзвоник лунає у спеціалізованій загальноосвітній школі №1 міста Ірпінь, що на Київщині.

УРОЧИСТА лінійка з нагоди закінчення навчального року — завжди свято для учнів, учителів і батьків. На більшість школярів чекають канікули — чудова пора, коли можна гарно відпочити. Останніми роками серед молоді різного віку прижилася хороша патріотична традиція: приходити на урочистості вбраними у вишиванки, зі стрічками кольорів національного прапора. Так було і нині.

До речі, й у містах та селищах окупованого Криму свято останнього дзвоника пройшло під знаком України. Юні жителі півострова своєрідно висловили свій протест проти окупації. Зокрема, у школах Бахчисарая вони прийшли на лінійку у вишиванках, із патріотичною українською і кримськотатарською символікою. До них приєднались і батьки, в одязі яких також переважали синьо-жовті тони — як нагадування про те, що Крим — територія України. Патріотичний флеш-моб влаштували і старшокласники Сімферопольської української школи-гімназії — на урочистій лінійці вишикувались у кедах із вишивкою контурів України та написом на жовто-блакитному тлі «Україна єдина»…

Загалом цього року на вільній території країни дзвоник, що сповістив про закінчення занять, пролунав для понад 250 тисяч випускників одинадцятих класів та 300 тисяч дев’ятикласників. Вже наступного дня у перших із них пройшли випускні вечори, тож ці діти, вважайте, випурхнули із шкільного гніздечка у самостійне доросле життя.

Втім, не всі батьки і вчителі втирали сльози розчулення і радості, коли калатав дзвоник. Для кількадесят малокомплектних шкіл цей навчальний рік був останнім: їх закриють, залишивши, у кращому разі, початкові класи. Чиновники від освіти пояснили людям, що на їхній «маленький» навчальний заклад у держави нема грошей. Мовляв, вартість навчання одного учня в такій школі обходиться державі у понад 50 тисяч гривень на рік при середній розрахунковій вартості навчання школяра по країні — 9,1 тис. грн. До того ж такі заклади, твердять посадовці, повноцінної освіти не дають… Хіба що громада, коли хоче, нехай власним коштом утримує школу. Та де таке люди в зубожілих селах потягнуть?

Ще торік парламент ухвалив закон, згідно з яким школа із вересня не отримуватиме грошей із бюджету, якщо у ній навчається менш як 25 учнів (окрім початкових). Сьогодні в Україні налічується 613 шкіл І-ІІ ступенів, до яких ходять менше 25 учнів з 1-го по 9-й класи.

Малокомплектні, або, як їх нині називають, школи з малою наповненістю стали каменем спотикання для очільників освіти, які поспішають реформувати цю галузь. Незабаром побачимо, у що така «оптимізація» виллється. Закриття кожної школи — часто єдиного, останнього, осередку культури, духовності, гаранта спадкоємності передачі традицій поколінь — стає для громади непоправною трагедією. А для самих освітян та їхніх керманичів хіба ні?

…Утім, не хочеться на такій песимістичній ноті завершувати розповідь про свято останнього дзвоника, адже в те, щоб воно було радісним, упродовж усього навчального року, вкладено дуже багато натхнення, праці й душевних сил учнями, батьками та вчителями. Нехай воно буде світлою згадкою, як і шкільні роки, що залишають слід у душі на все життя. Навіть коли ви вже давно полишили близький серцю клас, однокласники стали дорослими людьми і багато води спливло від часу прощання із школою, з вдячністю згадуєте своїх учителів, які прищеплювали любов до знань, до книжок, до людей. Останній дзвоник — справді зворушливе свято, а школярі сповнені ентузіазму та віри у світле майбутнє.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Звичайний фашизм
Читати
Гонтарева «здає» Україну
Читати
Банду — геть!
Читати
Чакрабарті: реформ нема
Читати
А де ж своє?
Читати
Хотіли приватних компаній? Отримуйте фальсифікат
Читати
Ще один удар по українцях
Читати
Поле — завод — споживач
Читати
Будемо з бичком
Читати
Про...про... про самовар
Читати






При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове