Архів
Вівторок,
19 квітня 2016 року

№ 41 (19373)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Вербиченька
  • За рубежем
Нехай і далі прослуховують

МАКЕДОНІЯ. Оголошено про дострокові парламентські вибори.

Докладніше...
«Парканізація» Європи

АВСТРІЯ почала зводити паркан на кордоні з Італією.

Докладніше...
Нищівне фіаско

ПІВДЕННА КОРЕЯ. Партія президента зазнала поразки на парламентських виборах.

Докладніше...
Закидали посольство яйцями

ВІРМЕНІЯ. Біля російського посольства у Єревані відбулася багатотисячна акція протесту.

Докладніше...
Не догодили «сонцю нації»

ПІВНІЧНА КОРЕЯ у день народження Кім Ір Сена здійснила невдалий запуск новітньої балістичної ракети.

Докладніше...
Заграють із працедавцями

ФРАНЦІЯ. Попри протести уряд не відмовився від суперечливих змін до трудового законодавства.

Докладніше...
Із надією на мир

ТУРЕЧЧИНА. У Стамбулі відбувся саміт Організації ісламського співробітництва (ОІС).

Докладніше...
Трусонуло!

ЯПОНІЯ. Південний схід двічі струсонув землетрус магнітудою 6,5.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Аграрна політика

Нива обдаровує умілих

Віктор КОЛОМІЄЦЬ.

Дорадництво в Україні сприймається як абстрактне поняття зі сфери наукової фантастики, хоча у розвинених країнах і навіть тих, що розвиваються, з ним асоціюється дуже конкретна царина, без якої не уявляють свого життя фермери та обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи. Дорадництво — компас і рятувальний круг у ринковому морі, сіяч ідей, із яких проростає дрібний аграрний бізнес, спонукання до першого кроку в підприємництві й подальший його супровід. Саме таким чином провідні держави у час після Другої світової ставили на ноги фермерство і кооперацію, а тепер забезпечують своїм агропромисловим комплексам лідерські позиції у світі.

НАШІ урядовці та депутати, опанувавши європейську риторику, стали доволі часто просторікувати про необхідність розвитку фермерських і особистих селянських господарств. Але з їхніх програмних заяв випадає дуже важлива ланка — дорадництво. Вони добре знають, що це таке і з чим його їдять, але чомусь навіть не згадують про цю консультативну службу, не кажучи вже про те, щоб лобіювати її фінансування. Хоча, згідно зі статтею 404-ю Угоди про асоціацію з ЄС, Україна зобов’язалася розвивати систему сільськогосподарського дорадництва. Чому ж ця служба потрапила в немилість? От уявіть собі, що їй виділятимуть стільки грошей, скільки їй належить за відповідним законом. У такому разі для 4-5 мільйонів власників паїв, які намагаються обробляти їх самотужки, господарювання на землі набуде нового сенсу. Навіщо її продавати, якщо з 1-2 гектарів можна одержувати солідний прибуток? Тобто в аграрну економіку увіллється потужна сила, з якою треба буде рахуватися й котру так просто не зженеш із землі. Чи потрібно це нашим агрохолдингам і транснаціональним корпораціям, а також МВФ та іншим міжнародним структурам, котрі уявляють Україну як суцільну кукурудзяну плантацію?

Дрібнота і так сьогодні виробляє 98% картоплі, 70% продукції тваринництва, майже 90% овочів і ягід. А коли в неї спаде полуда з очей і вона усвідомить свої можливості, то список продукції поповниться кількома десятками видів. Треба розуміти, що увесь харчовий імпорт, який ми одержуємо з Польщі, Румунії, Франції, Голландії та інших країн, виробили саме фермери, які мають наділи від одного до десяти гектарів. До речі, середня вартість аграрного експорту Голландії — 100 млрд доларів на рік, тоді як нашого лише 16,7 млрд. І це при тому, що країна за площею дорівнює приблизно двом областям України. Левову частку нашого експортного кошика становлять близько десяти товарів (олія, кукурудза, зерно, соя, курятина тощо), їхнього — близько 500 найменувань.

Та це не означає, що аграрний консалтинг — панацея: порадив, просвітив, і все закрутилося. До цього потрібна ще одна важлива деталь — система державної підтримки фермерських, особистих селянських господарств та кооперативів. Із цим у нас теж украй погано. Можна сказати, взагалі ніяк. Тоді для чого ж, запитаєте, ці розмови «на користь бідних»? А для того, щоб селяни знали, чого вимагати від місцевих депутатів. Їх швидше можна вхопити за поли піджаків, ніж народних обранців, котрі витають у вищих сферах політики. А тому рух за сприяння розвитку дрібного аграрного бізнесу сільських територій може початися швидше знизу, ніж згори. Але для цього регіональна еліта має бути, як мовиться, в темі. Треба сказати, що всі сільські голови, місцеві депутати, які вивчали досвід польського дорадництва, стали фанатами цієї справи. Не знаю, скільки місцевих лідерів Полтавщини побувало в Польщі, проте актив цієї області, схоже, почав усвідомлювати значення дорадництва. Тут розробили і затвердили відповідну обласну програму. Дев’ять районів продублювали її на своєму рівні. Полтавська обласна сільськогосподарська дорадча служба має статус суспільної, бо її заснували НААНУ, Інститут свинарства, фермерські господарства, Спілка сільських жінок, господарство уславленого Семена Антонця.

«Кожен район має свою аграрну специфіку, згідно з нею і замовляє нашій дорадчій службі послуги, — розповідає її директор Світлана Андрієнко. — Наприклад, провели 20 семінарів про оренду водних об’єктів, допомогли створити п’ять кооперативів молочного напряму. За минулий рік вони здали дві тисячі тонн молока, і це вже не «побовтюхи», 50% його здаємо першим сортом, бо за годину охолоджуємо продукцію до чотирьох градусів. Середня ціна молока в області — три гривні за літр, а кооперативи продають по чотири. Дві тисячі тонн — це лише три відсотки молока, яке реалізує населення області, тож уявіть, які резерви маємо».

Вона розповіла, що обласні дорадники нині взяли курс на розвиток садівництва та ягідництва. На семінарах селяни одержують рекомендації щодо схем садіння, а також стосовно обрізування, догляду, зрошення. «Ми вдячні місцевим органам влади за підтримку, але їхні можливості вкрай обмежені. Хотіли б почути від держави: «Візьміть під свою опіку виробництво і заготівлю горіхів, фундука, гарбузів, маку, ягід та іншої продукції, навіщо нам оте польське?» — проте нічого подібного не чуємо. Торік строк дії нашої програми скінчився, тепер чекаємо, коли облдержадміністрація та депутати знайдуть фінансові резерви для її продовження. Сподіваємося на успіх», — не втрачає оптимізму Світлана Андрієнко.

За словами президента Національної асоціації сільськогосподарських дорадчих служб України Романа Корінця, дорадництво в нашій країні має фрагментарний характер. Трішки розвивається цей напрям на Полтавщині, Дніпропетровщині, Львівщині. Іноді «спалахує» в інших областях, але швидко затухає. Регулярної діяльності нема.

— Для розбудови системи українського дорадництва можна взяти за взірець польську службу, — говорить Роман Ярославович. — Але на нинішньому етапі цей варіант для нас недосяжний. Реальніше створити комбіновану модель дорадництва: державні ресурси плюс міжнародна технічна допомога. Втім, донори кажуть, що коли уряд підтримає, то й вони долучаться. Але ми не бачимо, що це потрібно уряду. Згідно із законом України про сільськогосподарську дорадчу діяльність та відповідною програмою, бюджет дорадництва мав би становити п’ять відсотків аграрних видатків держави. Тобто цього року ми мали б одержати близько 150 млн гривень. Сума невелика, але нам її вистачило б для старту. Натомість маємо нуль. Виходить, що аграрна політика держави зорієнтована тільки на підтримку великих компаній…

Звідси випливає, що цю політику треба змінювати разом із її творцями.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Благословили...
Читати
Чи під силу?
Читати
Ту-ту...
Читати
Сучасний колоніст
Читати
За вказівкою Кремля
Читати
Брали б уже на Банкову
Читати
Покірне телятко двох маток ссе
Читати
Дійти до Франка
Читати
Якщо думати про народ
Читати
НАБУ насварило пальчиком
Читати





— Ха! А йому гірше, ніж нам!

Мал. А. Василенка.

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове