Архів
Вівторок,
29 березня 2016 року

№ 34 (19366)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Пост здоров’я

Пост здоров’я

Cторінку підготував Микола ЮРЧИШИН.


Версія для друку          До списку статтей
  • Варто прислухатися

I миюся, а запах чути

Галина ШПЕРУН,

дермокосметолог.

Про людину, яку супроводжує не дуже приємний запах, ми думаємо, що вона нечупара — не любить митися, одяг пере нечасто. Та чи завжди неприємний запах — свідчення лише того, що людина не дотримується правил особистої гігієни?

ПОБУТУЄ думка, що запах людини — це запах її поту. Проте насправді піт «забарвлений» нейтрально, бо складається здебільш із солі і води. Запах тіла залежить від активності апокринних залоз, розташованих під пахвами, на голові, в інтимній зоні, та мікроорганізмів, які живуть на шкірі. Різкуватий — це, власне, наслідок життєдіяльності бактерій (стрептококів, стафілококів) чи грибків.

У певні періоди життя (під час статевого дозрівання у підлітків, при гормональних збоях у дорослих людей) згадані залози працюють надто інтенсивно, що сприяє виникненню різкого запаху. Проте його легко нейтралізувати з допомогою води і мила.

Неприємний запах тіла людини може вказувати на захворювання, про яке та й не здогадується. Річ у тому, що склад секрету апокринних залоз змінюється через порушення обміну речовин унаслідок патології, що розвивається. Одночасно на поверхні тіла утворюється нове середовище для розмноження мікроорганізмів. Так, наприклад, при деяких хворобах нирок, коли вони не справляються з основною своєю функцією — виведенням продуктів життєдіяльності та регуляцією водно-сольового балансу, частину її беруть на себе потові залози. Якщо з’являється специфічний запах ацетону — це ознака порушення вуглеводного обміну, зневоднення і часто свідчить про підвищений рівень цукру в крові. «Аромат» сірководню сигналізує про порушення роботи шлунково-кишкового тракту, оцту — про негаразди у щитоподібній залозі, кислий запах — про можливе грибкове ураження. Отже, не варто зволікати з візитом до ендокринолога, гастроентеролога, дерматолога.

Крім того, різкий запах тіла провокує й гостра, перенасичена прянощами, надто часником і цибулею, їжа. І навіть недоїдання: коли організм відчуває голод, він у стресовому режимі починає використовувати білки і жири із власних запасів, цей процес супроводжується виділенням речовин із неприємним запахом.

Утім, справа не лише в харчуванні. Без дотримання правил особистої гігієни проблемі не зарадиш, адже робота бактерій навіть на шкірі здорової людини триває. Однак відразу хотілося б застерегти від захоплення не тільки антибактеріальними милами та шампунями й гелями, а й «жорсткими» мийними засобами, як-от господарське мило. Вони змінюють нормальний кислотний баланс шкіри, зменшують її захисний бар’єр, унаслідок чого зазнає удару імунна система. Відповідно відчиняються ворота для стрептококів, стафілококів, грибків, вірусів.

«Але ж неможливо повністю змити з себе бруд без мила», — зауважить читач. Якщо на шкірі справді бруд — без мийного засобу не обійтися. Проте не щодня ми влаштовуємо генеральне прибирання, копаємо криниці, городи, опоряджуємо підвали та горища. Тому оптимальний варіант — звичайне нейтральне мило з дитячої групи. Милити все тіло і мити голову варто не частіше, ніж кілька разів на тиждень. А от душ можна приймати скільки завгодно. Бажано — ледь теплий, а якщо людина загартована, то й прохолодний. І, звісно ж, слід щодня міняти білизну. Разом із потом вона легко всотує і неприємні запахи, перетворю­ючись на їх джерело, породжуючи середовище, яке сприяє розмноженню бактерій.

Версія для друку          До списку статтей

Усміхнімося!

— Пацієнт:

— Лікарю, у мене руки тремтять.

— П’єте?

— Пив.

— Курите?

— Курив.

— Так що, кинули?

— Ні, тільки вирішив.

— От бачите — а організм уже злякався.

* * *

Син звертається до батька:

— Тату, я хочу стати лікарем. Лише ніяк не визначуся яким — окулістом чи стоматологом.

— Тільки стоматологом, синку.

— Чому?

— Тому що відсутність зубів не така помітна, як відсутність очей.

* * *

— Лікарю, чи не змогли б ви змінити схему прийому ліків?

— Як саме?

— Ви мені виписали по одній пігулці чотири рази на день під час їди. А я хотів би по дві двічі на день.

— Чому?

— Бо їжі на чотири рази не вистачає.

 

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове