Архів
Вівторок,
19 січня 2016 року

№ 5 (19337)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Вербиченька
  • За рубежем
Нова сторінка в історії

ІРАН. З Ісламської Республіки знято американські санкції.

Докладніше...
Серед жертв — українська родина

БУРКІНА-ФАСО. В Уагадугу терористи атакували готель «Splendid».

Докладніше...
Ось хто каламутить Європу

РОСІЯ незаконно фінансує європейські партії.

Докладніше...
Баварці невдоволені діями канцлера

НІМЕЧЧИНА. Уряд Баварії висунув ультиматум Ангелі Меркель.

Докладніше...
Інфляційне піке

ВЕНЕСУЕЛА. Споживча інфляція тут досягла 141,5%.

Докладніше...
Обрали курс на незалежність

КИТАЙ. На виборах голови адміністрації Тайваню перемогли демократи.

Докладніше...
Курцям на замітку

ТУРКМЕНИСТАН. Віднині на території країни заборонено продаж цигарок.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Втрата

Залишиться на Олімпі

Микола МОТОРНИЙ.

Не стало легенди світової важкої атлетики, видатного українця Леоніда Івановича Жаботинського. Він прожив неповних 78 років, але за цей час устиг підкорити не один спортивний Олімп.

ЛЕОНІД Іванович ніколи не «прогинався» під штангою, а міцно, впевнено і високо тримав її над головою, демонструючи силу і велич українського богатиря. Його чемпіонський «послужний список» приголомшливий — заслужений майстер спорту, дворазовий олімпійський чемпіон (1964, 1968), дворазовий чемпіон світу і Європи, п’ятиразовий чемпіон Радянського Союзу. Прапороносець команди СРСР на відкритті Олімпійських ігор 1968 року й на закритті 1964 і 1968 років. За свою спортивну кар’єру Леонід Жаботинський установив 19 світових рекордів, крім того, упродовж п’яти років володів титулом найсильнішої людини планети. Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора (1965, 1968). Почесний громадянин Запоріжжя.

Леонід Жаботинський народився в селі Успенка, яке нині стало частиною селища Краснопілля, що на Сумщині. Ріс сильним і витривалим, «вимахав» майже під два метри. Був незамінним помічником батькам у повсякденних сільських клопотах. Завиграшки, носив мішки, тягав воду з колодязя, його сильні руки міцно тримали плуг. На уроках фізкультури спочатку «грався» з гантелями і гирями, а потім, начіплявши на штангу залізних млинців, міг кілька хвилин тримати їх високо над головою.

Трудову діяльність майбутній чемпіон розпочав на Харківському тракторному заводі, навчаючись токарної справи. Друзі запросили до спортивного залу — тоді харківські фізкультурники-тракторобудівники здобули чимало перемог на всеукраїнських змаганнях. Леонід випробував себе у кількох видах спорту. Спочатку захопився боксом, але, маючи перевагу над друзями-суперниками, не міг примусити себе їх гамселити. Перейшов до легкоатлетичної секції. Вже маючи непогані результати і перспективи у штовханні ядра, якось потрапив до залу важкої атлетики. Хлопці спокійно, без надриву «тягали залізяччя». Спробував. Не вийшло. Знову вхопився за штангу — не зафіксував. Це завело амбітного Жаботинського. Тренер не думав, що він повернеться, а Леонід таки прийшов наступного дня і залишився з важкою атлетикою на все життя.

Йому пощастило на справжнього учителя і тренера Михайла Світличного, який сказав парубку: «На кілька тижнів забуть про штангу і вагу. Марш на стадіон. Зараз головне — щоденні багатокілометрові кроси». Саме тренерський хист Світличного став запорукою стрімкого злету таланту Жаботинського. Щоправда, спочатку перемоги і невдачі частенько чергувалися між собою. Так, вигравши першість харківського «Торпедо» (грудень 1953 року), Леонід зазнав нищівної поразки на першості Радянського Союзу серед юнаків. Зрозумів, що штангу наскоком, без наполегливої щоденної підготовки, зокрема й теоретичної, не підкориш. Тож почав ще більше тренуватися і водночас став студентом Харківського педагогічного інституту (факультет фізичного виховання).

Перший справжній успіх прийшов навесні 1958-го, коли 20-річний Жаботинський у Донецьку під час чемпіонату СРСР виконав норматив майстра спорту. Крім того, його запросили до головної команди країни. Минуло кілька років невтомної праці, і на Спартакіаді народів СРСР-1963 український спортсмен оновлює світовий рекорд у ривку (165 кілограмів). Результати Жаботинського змусили тренерів збірної СРСР узяти його другим номером на Олімпіаду-1964, яка відбувалася в японському Токіо, — беззаперечним лідером команди вважався тріумфатор олімпійського Рима-1960 Юрій Власов. Жаботинський, як він сам згадував, у першу чергу вирішив дати бій москвичу Власову, а потім і решті суперників. Головне — щоб медаль поїхала в Україну. Двобій двох радянських титанів тривав майже сім годин. Тільки в останній спробі Жаботинському вдалося підняти «золоту» вагу і стати чемпіоном. Рекордним виявився наступний олімпійський чотирирічний цикл. У Тегерані і Берліні Жаботинський ставав чемпіоном світу. У Софії під час міжнародного турніру штангістів упродовж вечора переписав одразу чотири світові рекорди. Тоді Леоніду не вистачило тільки десяти кілограмів, щоб першим на планеті подолати 600-кілограмовий рубіж у триборстві. У Мехіко на Олімпіаді-1968 Жаботинському знову не було рівних.

На жаль, Леонід Іванович одразу після олімпійського турніру травмувався і тривалий час відновлювався. Тільки 1973 року на чемпіонаті світу в Чехословаччині знову з’явився на помості. Своє повернення у великий спорт Леонід відсвяткував новим рекордом СРСР, підкоривши у ривку штангу вагою 180,5 кілограма. Через кілька місяців український важкоатлет знову переписує таблицю світових рекордів — його чемпіонський ривок тепер уже становить 183,5 кілограма. Упродовж року наш 36-річний богатир записав на свій рахунок один усесоюзний і два світових рекорди.

Леонід Іванович був кумиром багатьох хлопчаків у різних країнах світу. Серед них — відомий американський кіноактор Арнольд Шварценеггер. Під час їхньої зустрічі в США американець сказав українцю: «З дитинства я уболівав за вас. Навіть під час токійської Олімпіади, хоча там виступали наші Шеманскі і Губнер. За них, звичайно, переживав, але мені дуже хотілося, щоб переможцем стали ви».

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Урок у День соборності
Читати
Справжня сутність реформ
Читати
«Бікфордів шнур» запалено...
Читати
Iлюзія економії
Читати
Шановані люди на копійки не розмінюються
Читати
Позичав — плати
Читати
Ще раз про «тінь»
Читати
Хабарники затягнуть паски
Читати
Власне виробництво
Читати
Хитромудрі
Читати






При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове