Архів
Вівторок,
19 січня 2016 року

№ 5 (19337)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Вербиченька

Вербиченька

Cторінку підготувала Устина ГРЕЧАНЮК.


Версія для друку          До списку статтей
  • Слово про сучасницю

Лариса, зима і книжка

Ганна БОЙЧУК.

Запорізька область.

На фото автора: Лариса Захряпа у бібліотеці села Кінські Роздори.

Захурделило в Кінських Роздорах. Січень примхливий: то замете, а вранці дощем покропить. Зазвичай, упоравшись із господарством, люди сидять по домівках. Зрідка якийсь водій за гострої потреби проїде вулицею. А ще, обминаючи слизоту, селяни йдуть у магазин по хліб.

ЛАРИСА Володимирівна Захряпа стоїть біля вікна і безпомилково вгадує, хто з відвідувачів зайде до неї по «другий хліб» — книгозбірня під одним дахом із крамницею. У Кінських Роздорах є бібліотека з потужнішим книжковим фондом, а тут, у її філії, — дев’ять тисяч примірників. Заклад має понад півтисячі постійних читачів. Приміщення невелике, але на полицях справжній скарб, щоправда, переважно з минулого століття, коли місцеві колгоспи щедро насичували сільську книгозбірню літературою. Діти, отримавши домашні завдання з української літератури, біжать до Лариси, і вона вишукує томики Котляревського, Глібова, Франка. Згадує, як і сама вчила уроки «з бібліотеки».

— Читанням я серйозно захопилася не стільки в дитинстві, а відколи вийшла заміж, — зізнається Лариса. — Мій чоловік Олександр — освічена, ерудована людина, має особливу пристрасть до історії, літератури, досконало знає минувшину нашого краю, унікальні легенди, перекази про все, що діялося на Пологівщині у сиву давнину. Я почала дивитися на світ його очима і відкрила для себе магію книжки. Вечорами обожнюю всістися біля теплої груби у затишній кімнаті з чтивом. Біля ніг — песик і котик. Такі години урівноважують, заспокоюють душу.

Працює Лариса в бібліотеці понад п’ять років. Заочно закінчила Мелітопольське культосвітнє училище, згодом відчула, що її робота вкрай потрібна селу. Для людей маленька бібліотека є оберегом гармонії й душевного комфорту, прихистком серед розбурханих буднів. Тому жінка, як може, створює затишок. У неопалюваному приміщенні взимку це нелегко, тому принесла з дому конвекторний обігрівач, ще один сільрада виділила. Лариса жартує, що найважчою була перша зима, тепер призвичаїлась. Адже морозної пори люди менше зайняті, тож читачів більшає. Прийшовши до книгозбірні, люди не квапляться, переглядають стенди. Зараз на них тематичні «Історія: люди і факти», «Пологівщина у роки війни». У селян є гостра потреба розібратися, що діється нині в країні, провести історичні паралелі.

Періодику передплачує сільська рада. У книгозбірні є пристойна довідкова література, торік поповнили її кількість цікавими енциклопедіями, які користуються попитом у місцевих школярів і студентів. Удень відвідувачі «гріють» приміщення своєю присутністю, працюючи з книжками за зручними столиками.

 Оформлюючи для молоді полиці з відповідною довідковою літературою, творами сучасних українських авторів, подумки уявляє, що зацікавило б тут ровесників її сина Володимира, котрий навчається в коледжі в обласному центрі. Учні приходять сюди готуватися до уроків, пишуть реферати. Комп’ютери мають далеко не всі з дітей, тому книжка, на щастя, залишається для них головною. Надвечір навідуються статечні старші односельчанки, для них у бібліотеці є кілька полиць із новинками у царині жіночих романів, детективів, журналів. Серед найактивніших — Любов Григорівна Колісник, з якою завжди цікаво поговорити не лише про книжки, а й про життя. За негоди деякі читачі поважного віку телефонують із проханням доправити літературу їм додому.

— Роблю це із задоволенням, — каже Лариса, — бо ж нерідко і мені до хати приносять односельці прочитане. Для них тримаю новинки напоготові. Їду в райцентр, щоб привезти своїм читачам щось цікавеньке з міжбібліотечного абонементу.

Усміхаючись, сільська берегиня книжки імпровізує: «Якщо любиш читати, немає нічого кращого від кепської погоди…»

Версія для друку          До списку статтей
При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове