Архів
Вівторок,
20 жовтня 2015 року

№ 114 (19309)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Пост здоров’я
  • За рубежем
Новий енергетичний союз

ПОЛЬЩА і КРАЇНИ БАЛТІЇ утворили новий енергетичний союз.

Докладніше...
Доленосний договір

США розпочали процедуру зняття санкцій з Ірану.

Докладніше...
Відгородилися колючим дротом

УГОРЩИНА закрила кордон із Хорватією.

Докладніше...
Не всі в Росії безхребетні

РОСІЯ. У Москві пройшов мітинг проти військової операції РФ у Сирії.

Докладніше...
Вир одвічного протистояння

ІЗРАЇЛЬ. В Єрусалимі поліція застрелила палестинця.

Докладніше...
Домінують антимігрантські настрої

ШВЕЙЦАРІЯ. На парламентських виборах перемогу отримала правоконсервативна Народна партія.

Докладніше...
Репутація — понад усе

НІМЕЧЧИНА. Концерн «Volkswagen» відкликає 8,5 млн автомобілів у країнах Євросоюзу.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Сторінки історії

Крізь призму архівних документів

Ольга БЄЛАЯ,

начальник відділу використання інформації документів Державного архіву Київської області, кандидат історичних наук.

«Оживуть гетьмани в золотім жупані, прокинеться воля...» — такими віршованими, трохи перефразованими рядками з поеми Тараса Шевченка «Гайдамаки», розпочиналася відозва до українського народу «Хай живе самостійна Україна!», яка зберігається в Державному архіві Київської області. Листівки з нею розпосюджувалися серед населення Київщини наприкінці квітня 1918 року, після приходу до влади Павла Скоропадського. Вони прославляли Україну і гетьмана, а також закликали людей до праці. Проте Київщина, як і вся Україна, переживала важкі часи...

ПОДІЇ 1917 року, громадянська війна позначилися на житті кожного громадянина нашої Батьківщини, яка тоді намагалася робити перші кроки до незалежності. В архівному фонді «Канцелярія Київського губернського комісара Тимчасового уряду» зберігається телефонограма, яку генеральний секретар Центральної Ради Олександр Лотоцький надіслав до канцелярії комісара губернії 28 жовтня 1917 року: «Озброєний виступ у Петрограді осуджується Центральною Радою в Києві. Сформований краєвий комітет охорони революції, якому разом з Генеральним секретаріатом належить вся повнота влади в Україні». Київському губернському комісару наказувалося вжити заходів, щоб «порядок і спокій не був порушений». Ситуація, що склалася в державі, систематично розглядалася на засіданнях Центральної Ради, на яких неодноразово виступав один з її засновників професор, інженер-економіст, у майбутньому (1920-1921 рр.) ректор Київського політехнічного інституту Сергій Веселовський. Його промови були присвячені різним питанням, а саме: економічна політика Тимчасового уряду щодо України, скликання З’їзду поневолених народів Росії в Києві, обстріл полку імені Богдана Хмельницького, участь українських делегатів у Демократичній нараді в Петрограді... В архіві в особовому фонді цього громадського та політичного діяча, є його квиток для входу на засідання Центральної Ради та голосування. За часів Української держави (період Гетьманату) Сергія Веселовського було призначено генеральним консулом у Петрограді. А у Києві в цей час володарював гетьман Павло Скоропадський та перебувала група військ «Київ» під командуванням генерал-фельдмаршала Німецької імперської армії Германа фон Ейхгорна. В архівному фонді «Інформаційний відділ при Київському міському начальнику» зберігається повідомлення про урочисту зустріч Скоропадського та фон Ейхгорна під час обіду, влаштованого гетьманом на честь генерала-фельдмаршала та його штабу 8 червня 1918 року. Трохи більше, ніж за місяць, — 30 липня Ейхгорн був убитий есером Борисом Донським.

Впливові українські політичні партії висловили співчуття з приводу його загибелі і рішуче засудили терористичний акт як такий, що спрямований на підрив української державності. Проте вже 19 листопада 1918 року в телефонограмі інформаційного відділу при Київському міськначальнику йшлося про розповсюдження серед населення Києва прокламацій за підписами Симона Петлюри та Володимира Винниченка, направлених проти влади гетьмана. 14 грудня війська Директорії під проводом головного отамана військ Української Народної Республіки (УНР) Симона Петлюри захопили столицю України. Обставини, що унеможливлювали подальше перебування Павла Скоропадського в ролі глави держави, змусили його того ж дня зректися гетьманства та втекти з Києва. Директорія оголосила про відновлення УНР.

31 грудня 1918 року в селі Білогородка Київського повіту в приміщенні ремісничої нижчої початкової школи о 12-й годині дня відбулися загальні збори місцевих жителів та навколишніх сіл. У протоколі зборів, який зберігається в архівному фонді «Канцелярія Київського повітового комісара, період Директорії» йдеться про «вшанування урочистого свята з відправленням Господу-Богу молебна в шану відновлення УНР та перемоги демократії». Збори вирішили «влаштувати свято на 3-й день Різдва якнайпишніше, аби той день була змога більшості населення послухати інформації про сучасні події і Національний трудовий конгрес».

В тому ж архівному фонді є копія Закону «Про державну українську грошову одиницю», в якому йдеться, що з 26 січня 1919 року тільки гривню (еквівалентна 8,712 долі щирого золота, одна доля дорівнює 0,044 г золота) визнано єдиним законним засобом оплати на території УНР.

...Довгою і тернистою була дорога Української держави до незалежності. Наш народ пройшов чи не найважчий та найкривавіший у світі шлях до здобуття своєї держави, до того історичного моменту, коли дістав право підняти жовто-блакитний прапор, заспівати національний гімн, пошанувати національні символи. В архіві є фонди Київського обласного та міського комітетів комуністичної партії України, за документами яких можна дослідити становлення Народного Руху України, його роль у боротьбі за незалежність, національні традиції та символіку. Зокрема, йдеться про заходи, здійснені Рухом самостійно або разом з іншими опозиційними силами протягом 1990-1991 років, а саме: 22 січня 1990 року — «Живий ланцюг» до дня Злуки ЗУНР та УНР; 7-12 вересня 1990 року — святкування 500-річчя Запорозького козацтва; у січні 1991 року — акція «Вертеп», метою якої було відновлення релігійних традицій та обрядів; 20 січня 1991 року — мітинг на площі Богдана Хмельницького, присвячений 72-й річниці об’єднання УНР та ЗУНР і 73-річчю оприлюднення IV Універсалу Центральної Ради про відокремлення УНР від Радянської Росії. Мітинг зібрав до 6 тисяч учасників, був оформлений жовто-блакитною символікою (близько 130 прапорів) та гаслами «За суверенну Україну!». У березні 1991 року — мітинги, молебні, збори, маніфестації, покладання квітів до пам’ятника Т.Г. Шевченку, на могили січових стрільців, підняття жовто-блакитних прапорів у містах і райцентрах.

Всеукраїнський референдум про незалежність і президентські вибори, що відбулися 1 грудня 1991 року, відкрили нову сторінку в історії України.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Жінки люблять вухами, проте Меркель — очима
Читати
Iз «тіні» не вийшли
Читати
Комусь блефувати на руку
Читати
Золота нема
Читати
Усе під контролем... Януковича
Читати
А справу про Майдан гальмують
Читати
Бабця Криза надвоє сказала
Читати
Здихались...
Читати
Красти можна?
Читати
Полтава зустрічала Мазепу
Читати
Методами Сталіна
Читати






— Я їх не втримаю! Відпускаю!!!

Мал. А. Василенка.

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове