Архів
Вівторок,
29 вересня 2015 року

№ 106 (19301)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Вербиченька

Вербиченька

Cторінку підготувала Устина ГРЕЧАНЮК.


Версія для друку          До списку статтей
  • Рідна мати моя

Берегиня віри, надії, любові

Від імені родини — внучка

Євгенія КОРОБКО.

ВІДЦВІТАЮТЬ жоржини, настає черга хризантем, кущики яких пишаються махровими голівками, що пахнуть так терпко-терпко... Це пора нашої матусеньки і бабусі Валентини Григорівни Луценко. 30 вересня сімдесята осінь стане на порозі її ошатної, завжди до блиску прибраної світлиці. Але чи застане вона її вдома? Повсякчас чи то в садку, де, здається, кожна травинка пригладжена маленькими натрудженими ручками, чи в полі, на якому по всьому краю також квіти й квіти. Або — в когось із сусідок: хлібину занести, квитанцію заповнити чи стати в толоку на городі, коли в людини «горить». І просити не треба — сама поспішає на поміч. Дідусь, буває, удавано сердиться: «Знов та мати Тереза когось рятує!»

Відпрацювавши понад тридцять років у столиці, зокрема в дружному колективі друкарні свого часу потужного підприємства, Валентина повернулась у рідне село Шибене Бородянського району Київщини, до мами... Кожного дня, кожної години вона витворює навколо себе лагідний, затишний світ, в якому так комфортно і рідним, і сусідам.

З ювілеєм тебе, матусенько й бабусю! Не зважай на роки, ти така ж вродлива й струнка, як у юності.

Хоч і не названа своєю матір’ю Софією ні Вірою, ні Надією, ні Любов’ю, ти щедро даруєш ці три почуття людям.

Версія для друку          До списку статтей
При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове