Архів
Вівторок,
23 червня 2015 року

№ 66 (19261)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Пост здоров’я

Пост здоров’я

Cторінку підготували Сергій СКОРОБАГАТЬКО

та Микола ЮРЧИШИН.


Версія для друку          До списку статтей
  • Є така недуга

Лихо панянок та геніїв

Юлія СУЛИК.


Чимало людей час од часу скаржаться на те, що в них болить голова. Мігрень? А от і ні! Не поспішайте будь-який головний біль розцінювати як мігрень і самостійно ставити діагноз. Насправді від «класичної» мігрені страждає всього 3-10% людей на планеті. Що ж робити, коли напади головного болю не дають спокійно жити та працювати?

ТЕРМІН «мігрень» (спотворене грецьке слово «гемікранія» — «половина черепа») запропонував знаменитий римський лікар II століття Клавдій Гален. Ця підступна недуга дуже давня, її симптоми згадуються в багатьох історичних джерелах, працях Гіппократа і Парацельса, а напади болю порівнюють зі спалахами блискавки. У період середньовіччя мігрень намагалися лікувати настоянкою опіуму. М. Булгаков у романі «Майстер і Маргарита» зобразив Понтія Пілата, який, тяжко страждаючи від гемікранії, уникав сонячного світла і безсило мріяв про отруту. Кажуть, від цієї недуги потерпав і сам письменник, який до того ж був лікарем. Тому в романі «Майстер і Маргарита» так докладно описав симптоми і яскраво висловив відчай, що відчуває хворий: «Так… це… знову вона, непереможна, жахлива хвороба гемікранія, при якій болить півголови. Від неї немає ліків, немає ніякого порятунку... Спробую не рухати головою». Відомо, що Цезар, Наполеон, Ньютон, Фрейд, Пікассо, Чайковський, Чехов, Гоголь та чимало інших геніїв теж були заручниками напасті. «Це захворювання не є фатальним, проте робить життя нестерпним», — зазначив Зігмунд Фрейд.

Мігрень — пароксизмальний (посилений до найвищої міри; нападоподібний) стан, який проявляється періодами інтенсивного та тривалого (від 4 до 72 годин) болю пульсуючого характеру, що періодично повторюється. Виникає зазвичай лише в одній половині голови, переважно в очно-ямково-лобово-скроневій ділянці. У деяких випадках при мігрені хворий страждає ще й від нудоти, блювання, гострої чутливості до звуків і світла. Періодичність таких нападів у середньому раз на тиждень. Найчастіше вони трапляються або після психо-травм, нервового та фізичного перенапруження, вживання алкоголю, застосування оральних контрацептивів, або ж внаслідок гормональних «перебоїв» у жіночому організмі (на це захворювання впливає рівень естрогенів), різких змін погоди, тривалого безсоння.

Цікаво, що й досі до кінця не з’ясовано причини цієї недуги. Ученим важко пояснити механізм виникнення мігренозного болю. Раніше захворювання трактували виключно як судинну патологію, оскільки під час нападу нерівномірно розширюються судини мозку, а потім різко звужуються. При цьому воно не має нічого спільного з артеріальним тиском. Тепер його відносять швидше до неврологічних. Найчастіше мігрень уражує осіб, котрі мають порушення обміну речовин або розлади центральної нервової системи. Молоді жінки у віці від 20 до 40 років страждають утричі частіше порівняно з чоловіками. Тому мігрень часто називають «хворобою панянок». Окрім того, що вона «любить» тендітну частину людства, її ще й дістають у спадок лише по жіночій лінії — від мами чи бабусі. Початкові ознаки вперше з’являються в період статевого дозрівання.

Напади мігрені тривають довгі роки. Їх характер і перебіг різноманітні й різняться у хворих. Єдиного універсального препарату для лікування немає. Усе дуже індивідуально. Хворому доводиться пристосовуватись до своєї недуги і вчитися жити з нею. Звісно, є профілактична терапія, спрямована на полегшення стану та зменшення частоти нападів. Її призначають, коли останні трапляються більше двох разів на місяць, тривають довше 48 годин і мають тяжкий перебіг.

Що робити при нападі мігрені? Насамперед забезпечити хворому повний спокій, надходження свіжого повітря, подбати про тишу та прибрати яскраве світло. Відразу ж прийняти призначений лікарем препарат, не чекаючи погіршення. Якщо не діє, через дві години повторити прийом. А далі — що кому допомагає: холод (компрес); тепло (гарячий душ); спеціальні дихальні вправи (вдихати неглибоко животом і довго видихувати); голкорефлексотерапія; масаж (за методикою ши-АЦУ: натискати на ділянку потиличних горбків другим, третім і четвертим пальцями рук від 7 до 14 секунд при видиху, повторюючи до десяти разів, потім великими пальцями рук по черзі на 1-2 секунди надавити на сонну артерію, притиснувши її до хребетного стовпа). Рекомендують також прийом магнію та вітаміну В6, контрастні ванночки для ніг і навіть гарячий чай із солодощами (версія про зниження серотоніну), або ж морозиво (версія про охолодження гіпоталамуса). Однак, як зазначила одна хвора: «Перепробувавши купу порад, навіть найбезглуздіших, я зрозуміла, що біль минає швидше лише тоді, коли я застосовую «правило трьох Т»: тиша, темрява, таблетка».

Проте хотілося б зауважити, що існує головний біль, небезпечний для здоров’я, — прогресуючий. Виникає при фізичному навантаженні (нахилянні, присіданні), кашлі, чханні, вночі або вранці; поєднується з порушенням ходьби, координацією рухів; з’являється на тлі підвищеного артеріального тиску; наростає після травми голови; супроводиться лихоманкою, болями очних яблук, нудотою, блюванням, зниженням гостроти зору. Якщо у вас спостерігаються подібні симптоми — негайно до лікаря. Бо так можна «прогавити» серйозне захворювання. Наприклад, часті прояви мігрені в молодих осіб бувають передвісниками ішемічного інсульту.

Відомий невропатолог Володимир Берсенєв вважає, що існує 36 варіантів болю в голові, і кожний має свою причину, яка й визначає лікування. Цікаво, до речі, що в одній зі своїх численних книг — «Понтій Пілат. Виписки з «історії хвороби» вчений сперечається з Булгаковим. Ретельно проаналізувавши текст роману, він робить висновок, що симптоми, найімовірніше, свідчать про подібні до мігрені напади невралгії трійчастого нерва…

Версія для друку          До списку статтей

Усміхнімося!

— Ви така струнка, підтягнута, граційна. Як вам це вдається? Мабуть, фітнесом займаєтесь?

— Ні, народними танцями.

— Як цікаво! А котрими саме?

— Стриптизом.

— А хіба це народні танці?

— Ну, не знаю... Народові подобається...

* * *

— На що скаржитеся?

— Ой, лікарю, запої замучили.

— Як часто вони у вас бувають?

— Десь чотири рази на рік.

— І як довго?

— По три місяці.

 

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове