Архів
Вівторок,
21 квітня 2015 року

№ 43 (19238)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Пост здоров’я
  • За рубежем
Бо не байдужі

США. 13 діаспорних організацій підготували лист до президента Барака Обами із закликом підтримати Україну.

Докладніше...
Вберегти мігрантів

ЄС має намір підготувати нову міграційну стратегію, аби відвернути загибель мігрантів на шляху до Європи.

Докладніше...
Ніяких «колорадів»

БІЛОРУСЬ. Влада рекомендувала не використовувати георгіївську стрічку під час святкування Дня Перемоги у Другій світовій війні.

Докладніше...
Перемагає «Центр»

У ФІНЛЯНДІЇ відбулися парламентські вибори.

Докладніше...
Неприємності від сусідів

МОНГОЛІЯ. Вогонь із російського Забайкалля через сильний вітер просунувся на 80 кілометрів у глиб країни.

Докладніше...
На зміну Еболі

НІГЕРІЯ. На південному сході країни зафіксовано спалах невідомої смертельної хвороби.

Докладніше...
Трусонуло

ТАЙВАНЬ. Узбережжя острова сколихнув потужний землетрус магнітудою 6,8 бала.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Сторінки історії

Без права і закону

Документи підібрала начальник відділу використання інформації Центрального державного архіву громадських об’єднань України кандидат історичних наук

Світлана ВЛАСЕНКО.

85 років тому в Харкові проходив гучний судовий процес над представниками української інтелігенції за сфальсифікованою органами ДПУ УСРР справою «Спілки визволення України».

В ІСТОРІЇ нашої держави є багато ганебних явищ, які прямо вели до фізичного та морального знищення української нації. Апогеєм політики на занапащення були 30-ті роки ХХ століття — період становлення в Радянському Союзі тоталітарної системи, коли Україна зазнала жахливого голодомору та масових репресій. Наприкінці 1920-х років, після відносного національно-культурного відродження під час «українізації», розпочався жорстокий наступ на будь-які національні прояви. При цьому репресивні органи не цурались нечесних і неправових методів, прагнучи таким чином ліквідувати активних носіїв ідеалу української самостійності. Чи не найяскравішим прикладом такої політики радянської влади є справа так званої «Спілки визволення України» («СВУ»). Як свідчать архівні документи, вона, як і низка інших політичних судових процесів, перебувала на постійному контролі партійної верхівки УСРР та безпосередньо генерального секретаря Всесоюзної компартії більшовиків Й. Сталіна.

За сфальсифікованою органами Державного політичного управління УСРР справою, «Спілку визволення України» називали «контрреволюційною організацією», що нібито існувала з 1926 року і «об’єднувала учасників петлюрівського руху, діячів автокефальної церкви та представників куркульства», налаштованих проти радянської влади. Розслідування справи «СВУ» тривало з травня 1929 р. по лютий 1930 р., а сам судовий процес відбувавсь у тогочасній столиці Радянської України — м. Харкові впродовж 9 березня — 19 квітня 1930 року.

За результатами слідства, члени «СВУ», нібито очолюваної Сергієм Єфремовим (академік, активний державний і громадський діяч національно-визвольних подій 1917-1918 рр.), мали зв’язок із українською політичною еміграцією і ставили за мету повалення радянської влади в Україні та відокремлення її від СРСР. У справі було заарештовано понад 700 осіб. На лаві ж підсудних опинилося 45 чоловік, серед яких два академіки Всеукраїнської академії наук, 15 професорів вищих навчальних закладів, три письменники, п’ять редакторів, 10 учителів та один директор школи, два студенти, один теолог, один священик УАПЦ, два кооператори, два правники, один бібліотекар. Усі вони отримали різні терміни ув’язнення (від 2 до 10 років), частина ж була засуджена до розстрілу в 1937-1938 роках.

У Центральному державному архіві громадських об’єднань України зберігаються документи, пов’язані з судовим процесом у справі «Спілки визволення України». Переважна більшість із них мала підвищений рівень таємності й була зосереджена в так званій «особой папке» Центрального комітету КП(б)У. На огляд читачеві подається добірка з деяких зазначених документів.

Постанова Політбюро ЦК КП(б)У «Про процес «СВУ». 3 листопада 1929 р.

а) Суд организовать в Харькове;

б) для процесса выделить из числа обвиняемых не больше 40 человек;

в) обеспечить, чтобы после утверждения Политбюро ЦК КП(б)У текста сообщения ГПУ УССР по делу про «Союз визволення України» — это сообщение появилось одновременно в украинской и московской прессе;

г) председателем суда наметить тов. Мазура;

д) государственным обвинителем выделить тов. Михайлика;

е) общественным обвинителем выделить тов. Любченка.

Повідомлення голови ДПУ УСРР В. Балицького генеральному секретареві ЦК КП(б)У С. Косіору про викриття та ліквідацію організації «Спілка визволення України». 20 листопада 1929 р.

Органами ГПУ УССР раскрыта и ликвидирована контрреволюционная организация, которая называла себя «Спилкой Визволення України» (Союз Освобождения Украины) и ставила своей целью восстановление капиталистического строя, возвращение помещиков и закабаление рабочих и крестьян Украины.

...Во главе организации стояли: бывший министр, руководитель буржуазной «Украинской» партии социалистов-федералистов, Член Всеукраинской Академии Наук — С.А. Ефремов; бывший премьер-министр петлюровского правительства в «Украинской Народной Республике» и нынешний руководитель автокефальной церкви — В.М. Чеховский; бывш. министр иностранных дел УНР — А.В. Никовский; бывш. видный деятель УСДРП, проф. Киевского ИНО*, научный сотрудник ВУАН** — В.Ф. Дурдуковский и др.

Организация поддерживала теснейшую связь с находящимся на службе у польских помещиков и капиталистов петлюровским центром, именующим себя «Правительством УНР». Одновременно организация поддерживала тесные связи с некоторыми представителями иностранных буржуазных государств на Украине.

Арестованные руководители и члены этой организации сами в своих показаниях подтвердили не только существование организации, но и характер контрреволюционной деятельности, цели и задачи этой организации.

Программа «СВУ» сводилась к свержению советской власти и превращению Украины в буржуазное государство под контролем и руководством одного из соседних иностранных буржуазных государств, восстановлению помещичьей собственности на землю, восстановлению частной собственности на фабрики, заводы и шахты, уплате помещикам за отобранную у них землю, уплате империалистическим державам долгов бывш. Российской Империи и т.д.

Для своих контрреволюционных целей «СВУ» использовал также украинскую автокефальную церковь, куда стягивались в качестве епископов, попов и др. служителей бывш. офицеры, участники петлюровских банд и повстанческих организаций.

В то время, когда советская власть, победив в вооруженной борьбе врагов пролетарской революции, освободила Украину от ига помещиков и капиталистов, покончила с остатками кулацкой петлюровщины и развернула невиданную работу по социалистическому переустройству страны, по строительству украинской советской государственности и украинской советской национальной культуры, — эта антисоветская контрреволюционная верхушка, охваченная крайним шовинизмом и ненавистью к власти рабочих и крестьян, вступила на путь свержения рабоче-крестьянской власти на Украине и восстановления помещичье-капиталистической кабалы.

Дело об участниках этой контрреволюционной организации в ближайшее время будет рассмотрено Верховным Судом УССР.

*ИНО — Институт народного образования.

**ВУАН — Всеукраинская академия наук.

Заява Української головної еміграційної ради в Парижі у зв’язку з арештами в УСРР за справою «Спілки визволення України». 2 грудня 1929 р.

Московська влада повідомила офіційно про великі арешти на Вкраїні серед інтелігенції і зокрема серед видатних культурно-просвітних діячів, що мають стати масово перед судом за організацію ніби змови проти большевицької влади, підготування терористичних актів і державної зради на користь сусідніх буржуазних держав.

Таким чином, шляхом провокації, брехні, наклепу і огидних заходів найгидкішої в світі поліції московська влада має провести безпощадну розправу з представниками українського духа, що стоять живим докором перед новітніми вандалами і руїнниками.

Вона обіцяє улаштувати, по вже виробленому зразку, процес-монстр перед московським Вищим Судом на Вкраїні, присуд якого вже заготовленний ГПУ в Москві.

Московсько-большевицька окупація на Вкраїні, що не спинялася ніколи перед знищенням українського населення десятками і сотками тисяч, очевидно не спиниться і перед новим кривавим погромом, потрібним в інтересах московського уряду; московські большевики не жалували і не пожалують ні старих, ні малих.

Лист-звернення жителя м. Одеси щодо процесу в справі «Спілки визволення України», направлений на озна-йомлення генеральному секретареві ЦК КП(б)У С. Косіору. 3 квітня 1930 р.

Шановний товаришу, наближається день розв’язки справи «СВУ». Наближення цього дня відчувається в численних резолюціях робітників і службовців. На жаль, всі ці резолюції вимагають найсуворішої кари підсудним, цебто розстрілу. Я кажу на жаль, бо глибоко переконаний в помилковості такого заходу і ось чому.

Тут ми маємо діло з одвертими націоналістами, що націю ставлять над усе. Що таким особам не по дорозі з радвладою — це ясно. Що вони свідомо й несвідомо є шкідницький елемент, гальмо в поступовому русі соціалістичного будівництва — це так само ясно. Коли б ми мали діло з шкідниками в економічній галузі, з окремими класовими угрупуваннями, найрішучіші заходи можна виправдати. Але тут ми маємо діло з угрупуванням, що репрезентує націоналістичні прагнення цілої нації, і найсуворіші заходи загострять національну ворожнечу в країні, литимуть воду на млин національного антагонізму... І чим гостріших форм набиратимуть репресії проти націоналістично настроєних елементів радянського суспільства, тим більше опору викликатимуть заходи радвлади на Україні і по інших національних республіках.

Боротьба з націоналістичними переконаннями, як і з релігійними, повинна вимагати найобережніших заходів, бо в противному разі доцільні заходи можуть представитися в ляпсуси з небажаними наслідками.

Щодо підсудних у справі «СВУ», то на мою думку, найкраще ізолювати всіх тих, що шкодить або може шкодити, до того часу, поки їхній націоналізм не шкодитиме. Такий вирок виправдовується ще тим, що націоналістів зі «СВУ» вже засуджено самою історією, їх «песенка спета».

Текст листівки антирадянського характеру з підтримкою «СВУ», направленої на ознайомлення секретареві ЦК КП(б)У П. Любченку. 25 квітня 1930 р.

Обміркувавши питання про контрреволюцію «СВУ», ми громадяни села Лозоватки, цілком підтримуємо їх справу щодо знищення Скрипника, Ворошилова та інших як таких контрреволюціонерів, цілком підтримуємо антирадянську кампанію закордоном. Хай живе війна проти СРСР як країни погашеного капіталізму та пригнічення селян.

Ми цілком проти 25 000 робітників у колгоспи. Головків наслали, а вони не знають як зветься борона. Селянство стогне, треба, щоб застогнали і службовці. Однаково нам, що до революції були поміщики, так само і тепер.

Геть капіталістів з СРСР. Знищимо ворогів, з ними Петровських, Чубарів і т.д.

Всі трудящі підхоплять цей виклик...

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Олігархам — на голубій тарілочці
Читати
Голос одного незгодного
Читати
Ті самі «гості» в ту саму хату
Читати
За старими вивіреними схемами
Читати
Змова банкірів?
Читати
Сім футів під кілем!
Читати
Ех, дороги...
Читати







При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове