Архів
Вівторок,
24 лютого 2015 року

№ 21 (19216)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Пост здоров’я

Пост здоров’я

Cторінку підготували Сергій СКОРОБАГАТЬКО

та Микола ЮРЧИШИН.


Версія для друку          До списку статтей
  • Досвід

...I псоріаз відступає

Ганна КЛІКОВКА.

Запорізька область.

«Незабаром весна. У вітринах — нові моделі одягу. Як я люблю цю пору! Хочеться легких сукенок, відкритих кофтин. Але з деякого часу все це стало недоступне. Я не можу носити одяг із короткими рукавами, і навіть у спеку доводиться ходити у панчохах. Причина — шкірне захворювання псоріаз. Воно спіткало мене у випускному класі навесні. Чи то перевантаження й нерви далися взнаки, а може, додався стрес від домашньої трагедії, але моє тіло обсіли болячки, які ось уже кілька років отруюють життя. Медичні препарати не допомагають, народні методи потребують сил, часу, терпіння. Як із цим жити, невже маю страждати довіку? Перечитала купу літератури, шукала інформацію в Інтернеті... Чула, у Запорізькій області є село Строганівка, де начебто люди отримують добрий результат від лікування. Може, хтось там бував, це справді так?»

ТАКОГО листа на межі відчаю надіслала до редакції молода жінка з Рівненської області Наталія.

Читаю його — і кожне слово відгукується в душі, бо добре розумію, як пригнічує дівчину двобій із підступним захворюванням. Ось уже років 17 поспіль щоліта буваю у Строганівці, тому хочу поділитися з Наталією особистими враженнями.

Саме по здоров’я у маленьке приазовське село приїздять люди з далеких і близьких світів. Звісно, пригнічує будь-яка недуга, але коли «нападають» лишаї, нейродерміти, екземи й подібні болячки, життя хворого серед людей перетворюється на пекло. Особливо важко доводиться тим, кого наздоганяє суворий лікарський вердикт — псоріаз. Десятки років медицина офіційна й народна прагне знайти розгадку «дияволового тавра», як нарекли псоріаз древні ескулапи. Просунулися на цьому шляху недалеко, дослідивши пунктирні чинники хвороби. А «псорік» обирає собі все нові жертви, впродовж останнього десятиліття лікарі спостерігають потужний сплеск захворюваності: погіршення екології, стресовий фактор, спадковість та інші причини зумовлюють процвітання болячки. Нині до всього цього додалася й війна. Люди у відчаї випробовують десятки методів лікування, кидаються купувати всю пропоновану продукцію (реклама не дрімає!), витрачають чималі кошти для поїздок на Мертве та інші моря. І зазвичай одержують або короткотермінову ремісію, або ж гірке розчарування. У зв’язку з цим спадає на думку таке: якщо Бог посилає людині випробування, то має дати і ключ чи бодай підказку, як із цим упоратись. Він, до речі, й указав перстом, де можна зцілитись. Запоріжцям пощастило, бо таке фантастичне місце є в цьому регіоні — Строганівка. Тут, на унікальному клаптику узбережжя Азовського моря, на глибині відкладається цілющий мул. Лікувальні властивості його доповнює маленька річка Корсак, яка впадає у море. Суміш морської і прісної води, а також жовтої, сірої та чорної глини і є тими ліками від Бога. Діють вони на зболене тіло особливо сприятливо влітку, разом із сонячним промінням. Ефект таласотерапії за три з гаком десятки літ, відколи у Строганівці діє Запорізький обласний шкірно-венеричний диспансер, випробували на собі тисячі хворих.

Наприкінці вісімдесятих у Строганівку приїхав талановитий молодий лікар, випускник Запорізького медінституту Володимир Палій, який справою свого життя зробив спорудження в селі оригінального закладу, де передбачалися цілорічна робота і постійне перебування хворих. Йому багато чого вдалося. Я ще пам’ятаю ті часи — початок дев’яностих. Якось довелося приїхати пізньої осені. Стіною дощ, непролазний морок, один раз на добу пропонують пісний суп із галушками, які добросердні дівчата з кухні готують із борошна власних запасів. Але! У спеціально обладнаній кімнаті — кварцова апаратура, поруч у басейні — морська вода, яку щодня завозить машина з моря. Сауна, трав’яні чаї. Два-три тижні процедур і суворої (як виявилося, вкрай необхідної) вимушеної дієти — і ти цілком щасливий повертаєшся додому.

Щоби позбутись осоружних «бляшок», достатньо близько місяця побути тут на морі. Шкіра тоді стає гладенька й чиста. Скільки було планів і благих намірів у Володимира Палія, висококласного дерматолога, одержимого ідеєю створити у приазовському селі центр, для якого Господь уже дав головне — природний чинник. Він поклав на це найкращі роки свого життя, шукав і знаходив спонсорів, навіть стіни майбутнього корпусу звів біля старого. Планував створити новітню оздоровницю. Споруда ось уже кілька десятиліть зяє порожніми зіницями вікон. Мов пам’ятник загубленій мрії — самого лікаря і сотень хворих.

Змінюються часи, суспільні формації, медичні пріоритети тощо, лише псоріаз як був, так і зостався горем уже не сотень — тисяч і тисяч нещасних людей. Строганівка ж, на щастя, жива. І навіть відділення диспансеру збереглося. Щоправда, приймає воно пацієнтів лише з травня по жовтень: літо на Азові коротке, слід багато встигнути. Лікувальний процес у відділенні організовує той самий Володимир Павлович Палій. Зважаючи на скруту, якої вже давно зазнає медицина, люди радіють, що керівництво диспансеру в особі головного лікаря Юрія Коваленка, його заступника з лікувальної справи Генріети Мовчан опікується відділенням, дбає про його стабільне забезпечення.

— Колектив невеликий, але мобільний, — розповідає Володимир Павлович. — Навесні ми дружно проводимо косметичні ремонти, великі палати розділили на зручні, комфортніші. Відділення розраховане на 30 ліжок, але, бувало, приїздило вдвічі більше людей, та нічого, справлялися. Хоч і старенький, але возить людей до моря автобус. Намагаємося урізноманітнити харчування пацієнтів. Страви готуємо дієтичні, у меню — м’ясні, молочні продукти, овочеві салати, фруктові напої. Кажуть, що у нас на столах ліпший асортимент, ніж у міських лікарнях. Висловлю побажання своє й колективу — прагнемо, аби наше відділення у структурі диспансеру працювало і стабільно розвивалося й надалі. Воно дуже затребуване людьми, і аналогів із лікування саме псоріазу немає. Бог наділив край унікальними можливостями для зцілення хворих на шкірні ураження, гріх ними не скористатися повною мірою. Сподіватися, що над нами зглянуться десь «нагорі», — марно. У медицини так багато дірок, які потрібно латати, що до шкірних хвороб навряд чи скоро черга дійде. Але нам не звикати…

Слід додати, що багато хворих на псоріаз приїздять і шукають свою «нішу» на базах відпочинку, квартирують у місцевих жителів. Але безпечніше — у лікарському закладі. Окрім профільного лікування, тут завжди готові надати допомогу в непередбачуваних ситуаціях, є необхідне обладнання, медикаменти. Та й медичний супровід такого фахівця, як Палій, — важливий чинник. Він дає слушні поради щодо харчування, як тримати у «вуздечці» нерви. І завжди наголошує: щоб приборкати болячку, слід дотримуватись жорсткої дієти, забути про згубні звички.

Прикметно, що, де б не влаштувалися хворі, вранці вони неодмінно сходяться в одному місці — на пісочку в будяках, бо місцевий пляж не належить лікарні, він просто дикий. Найуправніші, хто добре плаває, пірнають і добувають із дна цілющий мул. Решта ніжиться під сонечком, милується самобутньою природою і… мріє про те, як одягнуть легкі сукенки, сорочки і засмаглі та красиві підуть між люди. Збувається!

Версія для друку          До списку статтей

Усміхнімося!

— У мене жінка дуже страждає від алкоголізму.

— Що, так сильно випиває?

— Та ні: випиваю я, а вона страждає.

* * *

— Найефективніша дієта — японська.

— Яка ж вона?

— Дуже проста. Замість двох паличок треба їсти однією.

* * *

— Операцію ви перенесли добре, а от перед її початком поводилися погано: пручалися, кричали, матюкалися... Аж поки вам не вкололи наркоз. А ваш приятель із сусідньої койки поводився ще гірше!

— Ще б пак! Нас у лікарню найняли вікна мити.

* * *

Екологічна ситуація в Мухолапівську справді поліпшилася: до місцевої лікарні повернулися таргани.

* * *

Одне з найдовших слів в англійській мові — рneumonoultramikroscopicsilicovolcanoconiosis. Воно означає назву хвороби дихальних шляхів, яка виникає при вдиханні вулканічного чи іншого дрібного пилу.

 

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове