Архів
П’ятниця,
9 січня 2015 року

№ 2 (19197)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлиця
  • За рубежем
Теракт у Парижі

ФРАНЦІЯ. У середу вранці двоє озброєних чоловіків відкрили вогонь у редакції сатиричного тижневика «Charlie Hebdo».

Докладніше...
Позика на відбудову

НІМЕЧЧИНА надасть Україні кредит у півмільярда євро.

Докладніше...
Усе дешевшає і дешевшає

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ. Ціна на нафту впала нижче 50 доларів за барель.

Докладніше...
Йтиметься про нас

ЄС. На першому в 2015 році засіданні Європарламенту обговорять ситуацію в Україні.

Докладніше...
Росії — санкції!

ЛИТВА. Президент країни Даля Грибаускайте виступає проти відміни західних санкцій відносно Росії.

Докладніше...
Зимовий вишкіл

БОЛГАРІЯ та США проводять спільні військові навчання.

Докладніше...
Перші кроки назустріч

КУБА почала звільнення політв’язнів за списком, переданим Гавані Вашингтоном.

Докладніше...
Не розминулися

БРАЗИЛІЯ. У Ріо-де-Жанейро зіткнулися два потяги.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Слава і біль України

Лебединий поклик

Олександр МИХАЙЛЮТА.

Зворушлива книжка вибраних творів «Лебеді материнства» Василя Симоненка вийшла через багато літ після його загадкової смерті. Офіційна пропаганда невтомно запевняла громадськість, мовляв, талановитий був поет, але тяжко захворів… При цьому до його імені півголосом агенти КДБ ліпили ярлик «український буржуазний націоналіст». Народне ж «радіо» з уст в уста передавало жахливу правду: Василя жорстоко побито 1962 року в міліцейському відділку Черкас, лікарі, ясна річ, виявилися безсилими.

ВАСИЛЬ Симоненко належить до покоління дітей війни. Народився в с. Біївцях Лубенського району на Полтавщині 8 січня 1935 року. Після закінчення факультету журналістики Київського держуніверситету ім. Тараса Шевченка працював у черкаській «молодіжці», обласній партійній газеті, власкором «Робітничої газети».

Про жорстокі сталінські часи, коли спинався на ноги і здобував світоглядну позицію, дуже влучно написав його ровесник Микола Вінграновський. «Коли з року в рік, починаючи з першого класу, нас натоптували барабанними віршами з читанок і хрестоматій, гаслами з радіо і на зборах, коли в містах по театрах та зі сцен обчухраних сільських клубів ніколи не сходили випещені, самозакохані, самодостатні, в орденах і медалях з потрійними потилицями оптимісти, з масними губами — Часники, Галушки і Довгоносики (персонажі так званої комедії кремлівського прислужника О.Корнійчука. — Ред.); коли в тих самих клубах перед виробленими, в зашмульганих куфайках дядьками й тітками йшли кінофільми на зразок «Волга-Волга» чи «Багатая невеста» і з екрана ріками лилося молоко та зерно і вгиналися від смажених курей та гусей столи... коли, закиданий на кілька десятиліть наперед облігаціями, дехто з людей почав божеволіти, — ось той час, коли росло наше покоління, ріс майбутній поет Василь Симоненко. Коли вдови, ще не прийшовши до тями після недавніх з війни похоронок, вже чули, як удосвіта, потемки б’є бригадир пужалном по шибках холодної хати і виганяє на роботу, і коли ці самі жінки в клеєних чунях чи на дерев’яній підошві черевиках, прихопивши з собою й дітей, ішли з лопатами по темній осінній багнюці в поле, — а кожній треба було викопати по гектарові буряків, — і коли ті буряки з мерзлої землі вже копали до нового, а то й з нового року, у січні, а після всього людям давали на трудодень грами, а то й зовсім не давали нічого, — ось те середовище, де ріс і формувався майбутній поет Василь Симоненко», — таке звинувачення системі вийшло з-під пера Миколи Вінграновського.

ПРОТЕСТНИЙ характер поезій Симоненка заявлено уже в одному з ранніх віршів «Толока» (1955 рік, уже Сталіна нема, але й нема чогось іншого, суспільство перебуває в очікуванні невідомих перемін):

Поезія безплідна, як толока.

Усе завмерло, мов прийшла чума,—

Немає Брюсова, немає Блока,

Єсеніна і Бальмонта нема!

Біля керма — запроданці, кастрати

Дрижать від страху в немочі сліпій...

Коли б оту толоку розорати,

Шевченко міг би вирости на ній!

Звісно, «хрущовська відлига» вплинула на творчість багатьох. Лауреати Сталінських премій почали «переосмислювати» події і явища, щоби знову бути на слуху і на хорошому рахунку у влади, котра нібито змінилася. Проте ніхто не скасував цензуру і партійний принцип радянського мистецтва. І на цьому тлі новітнього марнослів’я вибухова поезія Василя Симоненка шокувала цих бонз, вона їх дратувала і просто знищувала в очах молодого покоління читачів, яке переставало боятися режиму. Режиму!

Народ росте, і множиться, і діє

Без ваших нагаїв і палаша.

Під сонцем вічності древніє й молодіє

Його жорстока й лагідна душа.

Народ мій є! Народ мій завжди буде!

Ніхто не перекреслить мій народ!

Пощезнуть всі перевертні й приблуди

І орди завойовників-заброд!

Ви, байстрюки катів осатанілих,

Не забувайте, виродки, ніде:

Народ мій є! В його гарячих жилах

Козацька кров пульсує і гуде!

(«Де зараз ви, кати мого народу?»)

У ЩОДЕННИКУ навесні 1963 року, після великого вечора у Спілці письменників, на якому компартійні активісти з числа тих, хто вважав себе, за сталінським визначенням, «інженєрами чєловєчєскіх душ» намагалися протиставити старшому поколінню (М.Рильський. П.Тичина, А.Малишко) плеяду молодих і енергійних (І.Драч, Л.Костенко, В.Симоненко, М.Вінграновський...), видаючи їх за чужих народові формалістів, Василь занотує такий висновок: «Реально залишилась, як і була, загроза формалістичного недоумства в літературі. Бо хіба не формалізм, коли сотні писарчуків за наперед заготовленими схемами обсмоктують десяток-другий так званих вічних ідей — люби працю, поважай тата і маму, не дивись косо на сусідів. Формалізм починається там, де кінчається думка».

Звісно, талант Василя Симоненка становив небезпеку для ідеологічної машини КПРС-КПУ, адже він будив думку тисяч і тисяч юнаків і дівчат постсталінської епохи, являв собою яскравий приклад українського патріота, безстрашно закликав до побудови справедливого суспільства. Тому тоталітарна система вжила всіх заходів, аби голос поетичного нащадка великого Тараса змовк. І зробила вона це з особливим цинізмом — руками земляків-міліціонерів. Побитий у відділку, Василь ще оклигав, іще кілька місяців боровся за існування, але система нещадно викреслила чоловіка з життя. Земний шлях його урвався 1963-го.

«Лицарськість, безперечно, притаманна була його вдачі, його безкопромісній вольовій натурі, — скаже вже у вісімдесятих роках Олесь Гончар про творчий доробок Василя Симоненка. — Обдарованість його була шедра, яскрава, однак, почуттями, безоглядною відданістю народові поет не був винятком, він висловив характерне для багатьох, спраглими вустами виспівав юність свого покоління, став чистим, непідкупним сумлінням своїх ровесників, і в цьому особлива сила і зваба його поезій».

Здрастуй, сонце, і здрастуй, вітре!

Здрастуй, свіжосте нив!

Я воскрес, щоб із вами жити

Під шаленством весняних злив.

Справді, такі слова могли народитися лише в справжнього витязя української поезії. Під його зорею буде затишно і надійно кожному наступному поколінню. Отож «Лебеді материнства» мають летіти й летіти до кожного села, до кожної школи, до кожної душі.

УПРОДОВЖ п’ятнадцяти рокiв замасковані під комуністів «солдати Кагановича» забороняли видавати твори Василя Симоненка. З неймовірними труднощами друзям поета доводилося «пробивати» у світ кожну його книжку: «Земне тяжіння» (1964 р.), збірку новел «Вино з троянд» (1965 р.), «Поезії» (1966 р.), «Избранная лирика» (1968 р.), «Лебеді материнства» (1981 р.), том вибраних поезій (1985 р.). Василевi Симоненковi посмертно присуджено Державну премiю України iменi Т. Шевченка у 1995 році.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Можемо збанкрутувати
Читати
Якщо не змести олігархат
Читати
I хай благословить нас Господь!
Читати
Хліб насущний...
Читати
Крізь рожеві окуляри
Читати
Знову про пенсії
Читати
Кияни протестують неплатежами
Читати
Дим без вогню
Читати






— Порушував?

— Порушував...

— Отже, вносиш 10 «лимонів» за нашого «батю», і — рвемо протоколи.

Мал. А. Василенка.

Начальника облуправління ДАІ в Полтавській області П. Блажівського, якого затримали за хабарництво, випущено на волю під заставу в десять мільйонів гривень.

(З повідомлень преси).

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове