Архів
П’ятниця,
19 вересня 2014 року

№ 104 (19151)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлиця

Добрий господар

Добірку підготувала
Тетяна РОЗДОБУДЬКО.

Версія для друку          До списку статтей
  • Гість куточка

Iнжир прижився на Прикарпатті

Ольга Задністряна.

МАЙЖЕ тридцять років садівник із прикарпатського міста Тлумач Богдан Гаморак на своїй присадибній ділянці плекає деревця інжиру. Каже, до нестями захопився цією тепличною рослиною, прочитавши про неї в науково-популярному журналі, сторінки якого гортав під час подорожі. Південний гість виявився зовсім не примхливий і отримав постійну прописку на Івано-Франківщині.

— З ним немає жодним проблем, — розповідає Богдан Михайлович. — Достатньо посадити на сонячній стороні, а ще дбати про те, щоб дерево було приземкувате. Тоді йому легше зимувати.

Чоловік радить садити інжир під кутом сорок п’ять градусів, на зиму вкривати землею чи хвоєю і берегти рослину від сусідства з цитрусовими. Бо шкідники, які ними ласують, не відмовляють собі у задоволенні посмакувати також солодкими плодами інжиру. Рослина, за словами співрозмовника, зазвичай добре плодоносить: з одного деревця можна зібрати в середньому 150 плодів, кожен вагою 50-70 грамів. Достигають вони неодночасно, найбільший урожай — у вересні-жовтні. Плоди інжиру — справжня скарбничка корисних речовин.

— Відомий лікар Авіценна в одному зі своїх трактатів найбільше уваги приділив інжиру, описуючи його лікувальну дію і позитивний уплив практично на всі органи людини, — говорить Богдан Михайлович.

Прикарпатський садівник інжир висушує, після чого використовує для приготування узвару. Цей напій рекомендує всім, хто дбає про своє здоров’я, красу та гарний настрій.

На фото Миколи Мацюка: садівник Богдан Гаморак на одному із «зелених» ярмарків із саджанцями інжиру.

Версія для друку          До списку статтей

Анонс ДГ

ОСКІЛЬКИ листів із запитаннями у нашій пошті чимало, ми вирішили й наступний куточок присвятити відповідям на ті з них, які зустрічаються найчастіше. Зокрема, багатьох господарів цього року непокоїть стан цибулі. Читачка з Кіровоградщини пише, що зробила все як слід, аби підготувати її до зберігання, а вона викликає сльози в прямому і переносному значенні — псується. Спробуємо розібратися, чому, і що необхідно зробити для порятунку врожаю.

Нівроку нині гарбузи та коренеплоди, і це багатство треба ж десь складати. А коли сховище невелике, а зберегти вирощене потрібно на якомога довший час, бо живність у дворі мукає і рохкає й хоче їсти? Чоловік із Дніпропетровщини пише, що хотів би засилосувати ті з дарів городу, що не підуть відразу на корм, але не знає, як це зробити. Тож підкажемо.

А в гості до «ДГ» ми покликали жіночку з Рівненщини, та не саму, а з усім її розкішним пташиним царством. Кого тільки немає у неї з пернатих! Тож прочитаєте розповідь про те, що саме спонукає любительку природи утримувати міні-орнітаріум.

 

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове