Архів
П’ятниця,
22 серпня 2014 року

№ 93 (19140)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлиця
  • За рубежем
Неспокійний кордон

МОЛДОВА. Придністров’я збирає резервістів на військові збори.

Докладніше...
Що за життя без лосося?

РОСІЯ. У Кремлі роздумали відмовлятися від низки європейських товарів.

Докладніше...
Оновлять систему ПРО

УГОРЩИНА посилює протиповітряну оборону.

Докладніше...
Компенсація молочникам

ЛАТВІЯ. Молокопереробним підприємствам компенсують втрати від російського ембарго.

Докладніше...
Африка в лихоманці

ЛІБЕРІЯ. Число жертв вірусу Ебола зростає.

Докладніше...
Золото не віддадуть

НІДЕРЛАНДИ вирішили залишити у себе скіфське золото з ​​Криму.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Поради до часу

Дитина йде у школу

Юлія СУЛИК.

Фото УНІАН.

Чи готова дитина до школи? «Літери знає, рахувати вміє — хай іде! Нема чого засиджуватись у садку до семи років», — міркують батьки. Проте вчителі наголошують саме на психологічній та фізичній готовності. Шкільне життя лише на перший погляд здається простим. Насправді для малюка це нелегка праця.

ПЕРШАЧОК має зуміти не просто прочитати і написати рядочок букв та слів, а ще й бути готовим чути вчителя впродовж уроку, виконувати поставлені ним завдання. Тому слід зважати на те, чим цікавиться дитина, як спілкується, чи достатньо старанна і організована…

— Суворіший, аніж у дитсадку, режим — це справжнє випробування і неабиякий стрес для першокласника, — вважає психолог Алевтина Дмитрівна Шевченко. — Однак дитину не варто залякувати труднощами, бо матимемо не користь, а шкоду: замість бажання вчитись, дізнаватися щось нове, малий переживатиме, нервуватиметься, отримуватиме багато зауважень, швидко стомлюватиметься і, як наслідок, відставатиме у навчанні. Батьки та вчителі сварять таку дитину, і виходить ще гірше, бо вона лякається і не бачить виходу для себе. Є така народна мудрість: «Щоб виростить людину, треба сили й ума; не бійтесь похвалить дитину — бійтесь скривдить задарма». Тому не примушуйте, не нав’язуйте, не поспішайте. Дайте перепочити якийсь час, терпляче поговоріть, підбадьорте, підтримайте, вселіть упевненість у власних силах, знайдіть за що похвалити, допоможіть упоратися з найскладнішою проблемою…

Слід бути обачними, наголошує психолог, щоб не зародилося небажання вчитись. Неправильна думка: щоб дитина все вміла і знала, її якомога раніше треба віддати до школи. Психологи радять улаштувати перевірку на готовність заздалегідь. Ось вихователька каже: «Дітки, увага! Починаємо заняття!». Якщо шестирочок слухняно полишає іграшки, уважно й зацікавлено слухає та виконує певні вправи хоч би по півгодини тричі на день — можна спокійно віддавати його до школи. Коли ж через 5-10 хвилин встає, не вслухається, виявляє бажання знову бавитись іграшками — до школи зарано. Для всього свій час, і в кожного він свій.

Іноді чуєш, розповідає далі А.Шевченко, мовляв, не позбавляйте сина чи доньку дитинства: піде до школи — всього навчиться. Хибне й таке твердження, переконана фахівець. Адже, навчаючи малюка у три роки рахувати, а в чотири — розпізнавати літери, ви значно полегшуєте йому навчальний процес у майбутньому.

Незайвий буде перед школою і похід до невропатолога, щоб перевірити, чи дозріла нервова система, чи достатньо сформований організм для опанування шкільної програми. Лікарі б’ють на сполох — щороку в листопаді-грудні спостерігається наплив до лікарень маленьких пацієнтів із неврологічними розладами. Так буває, коли дитина не готова сприймати речі, складніші за казочки.

У центрах раннього розвитку, які нині користуються великою популярністю та неабияк поширені, дітей ще до школи часто-густо переобтяжують інформацією, та й сидіти за партами вони там починають ледве не з трьох-чотирьох років. Через оте непорушне сидіння значних навантажень зазнає ще не сформований опорно-руховий апарат. Тому батькам слід пильнувати, щоб не сталося викривлення хребта…

Міністерство охорони здоров'я наводить статистику: у 1-му класі близько 30% дітей мають хронічні захворювання; відхилення з боку опорно-рухового апарату є у 11% першокласників, нервової системи та органів травлення — у 30%. В учнів від 1-го до 9-го класу частота зниження гостроти зору та порушень постави зростає у 1,5 разу; скарги на хвороби органів травлення — у 1,4; патології ендокринної системи — у 2,6 разу.

Фахівці вважають, що порушення постави — чи не найактуальніша проблема для школяра. Її «плоди» — дедалі гірша концентрація уваги, розлад оперативної пам’яті (навчатися дуже важко). Адже в усіх сутулих дітей автоматично порушується кровообіг мозку. Тому, коли дитина погано вчиться, її слід не сварити, а лікувати…

Медики постійно наголошують: забороняти малечі активно рухатись не можна — це фізіологічна потреба. Розвиток великих м’язів у дітей випереджує розвиток малих, тому їм так важко виконувати завдання, котрі потребують точності й координації (скажімо, на уроках письма), і хочеться бігати не лише на фізкультурі. Не забувайте, що навчатися можна граючись: наприклад, вивчити віршика, стрибаючи та сміючись, а домашнє завдання з природознавства виконати, сходивши з дитиною до лісу.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
А ти записався добровольцем?
Читати
Фінансові перспективи
Читати
Обнадійлива звістка
Читати
Швейцарська калитка «сім’ї»
Читати
Таємне стає явним
Читати
Нема доларів — живи спокійно
Читати
Є попит
Читати
Тепер — зась
Читати
А ви кажете, що на бронежилети не вистачає...
Читати






При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове