Архів
Четвер,
7 серпня 2014 року

№ 86 (19133)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Наша поштаСоняшник
  • За рубежем
Не рий іншому яму

РОСІЯ хоче заборонити «Марш за федералізацію Сибіру» 17 серпня.

Докладніше...
Аби збити пиху

США переправлять важку військову техніку до північних кордонів Росії.

Докладніше...
Ціна безпеки

ІЗРАЇЛЬ одержить від США 225 мільйонів доларів на «Залізний купол».

Докладніше...
Поки що ввічливо попросили

МОЛДОВА закликає Росію вивести свої війська з Придністров’я.

Докладніше...
Чергові заходи впливу

ЯПОНІЯ розширила санкції проти Росії.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Нашого цвіту по всьому світу

Поле, що єднає

Зенон МИХЛИК.

м. Тернопіль.

До Тернополя втретє завітав чемпіонат світу збірних команд українських діаспор із футболу. Цього разу його учасниками були спортсмени з Канади, Польщі, Білорусі, Іспанії та Румунії.

ДО ФІНАЛУ вийшли збірні українців Румунії та Канади. Із мінімальною перевагою (3:2) перемогли перші. Здобувши Кубок чемпіонату, вони свою радість висловили багаторазовим скандуванням: «Україна!».

— Готувались до нинішніх поєдинків дуже ретельно, трохи оновили склад команди, — прокоментував успішний виступ один із фундаторів румунської збірної Михайло Бринзеник. — Гравці в основному з нашого Марамороського повіту, де проживає найбільше українців — майже 300 тисяч. Чудову ідею — щороку проводити діаспорянські зустрічі на футбольних полях — ми сприйняли без зайвих роздумувань: маємо підтримати Україну! Щоб більше відчувати себе її синами. Приємно, що активно відгукнулася молодь. Серед гравців є і мій син Денис.

До речі, пан Михайло у примарії (сільрада) села Ремети, більшість населення якого — українці, опікується спортивно-масовою роботою. Місцева футбольна команда, яку він тренує, найкраща в повіті.

Звичайно, не обійшли ми в розмові й нинішню війну, нав’язану Україні російськими агресорами. «Недобре діється», — поспівчував нам гість. Причину такої поведінки сусідів убачає в тому, що Україна прагне до Євросоюзу, а північна сусідка не хоче її там бачити.

Знайомлюся з ще одним учасником чемпіонату — бороданем, котрий доволі вправно жонглює м’ячем, хоча сам уже далеко не «футбольного» віку.

— Протоієрей Сергій, — відрекомендовується. — Колишній вінничанин, а нині настоятель православного храму на честь Божої Матері Всецариці в білоруському місті Ліда. Я тут, бо підтримую будь-який захід, що об’єднує людей. Білоруси дуже співчувають українцям, яким випало чергове тяжке випробування. Але Бог дає нам надію, що правда переможе.

У Ліді, повідав отець Сергій, активно діє українська спілка «Трембіта», до створення якої причетний і він. Не обмежуються тільки окремими заходами, а підтримують батьківські традиції і звичаї у родинах, бережуть рідну мову. Часто спілчани запрошують відомих діячів культури з України. А щодо футбольного чемпіонату діаспорних команд, то білоруські українці розцінюють його як «добру нагоду доторкнутися до рідної землі».

Гостинні тернопільці зробили все можливе, щоб зустріч із Батьківщиною гостям запам’яталася на щонайдовше. Місцева влада і меценати подбали не лише про їх проживання і харчування, а й організували цікаві екскурсії.

На цій піднесеній ноті можна було б поставити крапку, якби не кілька «але…». Світовий чемпіонат задумувався Українською міжнародною організацією «Четверта хвиля» (президент — Анна Кісіль) як своєрідна естафета єднання. Планувалося, що кожного року футболісти гратимуть у якомусь іншому місті нашої держави, підкреслюючи тим її територіальну цілісність. Скажімо, торік мали відбутися матчі в Кіровограді, цьогоріч — у Дніпропетровську. Проте тамтешні чиновники залишились глухими до пропозицій діаспори. Що це: звичайна байдужість чи свідоме небажання допомогти спілкуванню українців, котрі опинилися по різні боки кордону?

Третій рік поспіль чомусь «не помічає» світового чемпіонату діаспорних команд Федерація футболу України, не удостоює його бодай формальною увагою і Національний олімпійський комітет. Прикро, що подібного «нейтралітету» дотримується й начебто вже оновлене керівництво Міністерства молоді та спорту України — не спромоглося навіть надіслати вітальну телеграму учасникам турніру, котрі здолали тисячі кілометрів, аби зустрітися на рідній землі. Тим паче, що в командах не професійні гравці, кожен на тиждень-другий полишив роботу, сім’ю, власними коштами оплатив дорогу.

— Наш чемпіонат — не комерційний проект і не звичайний спортивний захід, — наголошує його співорганізатор, футбольний арбітр національної категорії Ігор Бокій. — Його ідея вища — українство не повинне розгубитись у світах. Для нас не існує поділу України на Схід—Захід, а є одна незалежна і соборна держава. Тому маємо налагоджувати тісніші контакти — дружні, ділові, політичні. А серед молодих футболістів немало таких, котрі вперше ступили на землю своїх батьків. Старше покоління емігрантів, аби не втратити свою національну ідентичність, будувало на чужині школи і церкви, плекало культурне життя. Із перших днів незалежності України діаспора лобіює її інтереси у найвищих владних кабінетах різних країн, підтримує історичну Батьківщину морально і матеріально. Продовжуючи ці традиції, «Четверта хвиля» підняла на «гребінь» іще одну можливість зближення закордонних українців — на футбольному полі, в Україні. Там поле наших спільних надій.

…Ледь суддівський свисток сповістив про завершення чергового, третього, чемпіонату світу з футболу серед команд української діаспори, як розпочалась підготовка до наступного. Оргкомітет, повідомив Ігор Бокій, продовжує пошуки нових учасників, веде перемовини з меценатами. Також сподівається, що вищі спортивні інституції Української держави нарешті звернуть належну увагу на цей унікальний турнір. А поки що мер Тернополя Сергій Надал знову запевнив діаспорян: «файне місто» чекає на них улітку 2015-го.

На фото Олега Снітковського: переможці чемпіонату — збірна українців Румунії.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Японія підсобить
Читати
Кінець привілеям
Читати
На совісті генералів
Читати
У межах можливого
Читати
Профспілки спохопились
Читати
«Кришувальників» трохи поменшає
Читати
Кримське питання
Читати
Шполянський «сюрприз»
Читати
Заповідник на радіонуклідах
Читати
Сорочинці чекають гостей
Читати






Мал. О. Кохана.

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове