Архів
Четвер,
7 серпня 2014 року

№ 86 (19133)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Наша поштаСоняшник

Наша пошта

Cторінку підготували Андрій МЕЛЬНИЧУК і Валентина ЮРЧИШИНА.

Версія для друку          До списку статтей

Чи всі імена на обелісках?

Борис ДУЧЕНКО,

член Всеукраїнської громадської організації «Закінчимо війну».

ПИТАННЯ гідного вшанування пам’яті загиблих захисників Вітчизни та військово-патріотичного виховання молоді на їхніх подвигах набувають у наші дні особливої значимості. Адже тривають запеклі бої на Сході нашої країни, з’являються нові герої — тож бачимо зв’язок кількох поколінь.

Кажуть, війна не закінчилася, доки не поховано останнього полеглого солдата. Якщо виходити з цього, Вітчизняна і досі відлунює не тільки в серцях. Ця дуже потрібна справа починається зі встановлення імен полеглих, а їх, невідомих, ще стільки, незважаючи на минулі десятиріччя. Багато проблем сягає своїм корінням саме того періоду. Скажімо, тодішні правила захоронення полеглих у боях не сприяють нашому пошуку. Наведу тільки один приклад. Відповідно до наказу №133 командира 344-го стрілецького полку 119-ї гвардійської стрілецької дивізії від 09.07.1944 р., похоронна команда при похованні 8-10 чоловік була зобов’язана робити написи на могилах тільки про перших 4-5 чоловік із додаванням слів «и другие». Цей наказ базувався на розпорядженні керівництва Червоної армії, а тому його дотримувались неухильно. Крім того, на початку війни облік смертей вівся ще гірше, а тому можна стверджувати, що фактичні втрати особового складу були, як мінімум, удвічі більші, а в братських могилах спочивають тисячі тих, кому долею судилося загубитися під написом «та інші».

Іноді єдине прізвище воїна дає змогу вийти на решту його побратимів. Так сталося із похованням молодшого сержанта М. М. Ванюкова у братській могилі у с. Пристанційному Житомирської області. Завдяки йому мені вдалося встановити особи ще 42 воїнів, загиблих у цьому ж селі, і 93 тих, хто вважався зниклим безвісти, спираючись на донесення 62-ї стрілецької дивізії №4/080 від 25.08.1941р., які я розшукав через УДБ «Меморіал».

Активно долучився до пошукової роботи вчитель Малокужелівської ЗОШ Дунаєвецького району Хмельницької області О.А. Мельник. Йому вже вдалося встановити імена понад 20 воїнів, які загинули в бою за с. Малу Кужелівку і не значилися в списку сільської ради. Нині ентузіаст продовжує роботу у ближніх селах.

Таким же небайдужим є заступник директора з навчально-виховної роботи Слоутського НВК Глухівського району Сумської області, вчитель історії А.П. Гриценко. У травні цього року він установив імена шістьох партизанів, похованих у братській могилі в с. Слоуті, які також не проходили за обліком місцевої сільради. Допомагали пошуковцю школярі—члени створеного ним історичного клубу «Османські легенди» (керівник — Вадим Гриценко).

Долучилися до благородного діла також учні Новомиколаївської загальноосвітньої школи-інтернату Мелітопольського району Запорізької області на чолі з учителями О.І. Прилюдько і Т.В. Євтушенко, а також Чоповицької школи-гімназії Малинського району Житомирської області, яких скеровує вчитель історії В.П. Ходаківський.

Пошуком займається чимало громадських організацій, окремі ентузіасти в різних регіонах України, але він, на жаль, не набув широкого розмаху. Зважаючи на велику кількість братських могил, упоратись із цим завданням без масового залучення колективів шкіл, на мій погляд, неможливо.

Нагальна потреба в активізації зазначеної роботи зумовлена ще й тим, що в рамках підготовки до 70-річчя визволення України від німецько-фашистських загарбників та 70-річчя Перемоги виконавчі органи місцевого самоврядування вибірково обновлюватимуть плити на братських могилах, а робити це без звірки списків загиблих воїнів з архівними даними недоцільно. Будуть затрачені кошти, яких і так не вистачає в бюджеті країни, а тисячі героїв Великої Вітчизняної і далі перебуватимуть у безликій категорії «...и другие».

На необхідності повернення імен героїв із небуття наголошують у своїх листах до редакції і наші читачі, зокрема Л.П. Дзюбенко і Т.Г. Біляєва із Дніпрових Хвиль Запорізької області. Їхні прохання разом із нашими рекомендаціями направимо до відділу освіти Запорізької райдержадміністрації з на надією на допомогу шкільних пошуковців.

Спільними зусиллями ми зобов’язані зробити все необхідне для гідного увічнення пам’яті загиблих воїнів. Ті, хто хоче долучитися до цієї справи, можуть писати на адресу редакції (листи будуть мені передані) або зайти на сайт нашої організації (http://stop-war.org.ua/).

Версія для друку          До списку статтей
  • Відгукнися, товаришу!

Служили у Дніпропетровську

ВІЙСЬКОВУ службу проходив у місті Дніпропетровськ (1963—1966 рр.). Надсилаю фото, на якому я у верхньому ряду третій ліворуч. Сподіваюсь, що відгукнуться й ті з моїх побратимів, яких на фотографії немає. Чекаю вісточок, зокрема і від Миколи Хаби з Хмельниччини. Моя адреса: Литвин Віктор Іванович, вул. Гагаріна, 13, с. Піщаний Брід Добровеличківського району Кіровоградської області, 27037. Тел.: 095-745-44-86 (моб.)

 

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове