Вівторок, 15 липня 2014 року № 76 (19123)
http://www.silskivisti.kiev.ua/19123/print.php?n=23098

  • Хліб України

Пшеничний форум в Оратові

Олександр КАРПЕНКО.

На фото автора: директор Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААНУ Олександр Корнійчук, президент НААНУ Василь Петриченко, Герой України Володимир Моргун, академік НААНУ Анатолій Бабич.

За роки своєї багаторічної праці всесвітньо відомий селекціонер,
Герой України Володимир Моргун створив справжню народну Хліборобську академію, яка об’єднує науковців, аграріїв, менеджерів, котрі під проводом свого наставника шукають шляхів підвищення віддачі зернової ниви. Щороку академік скликає великі Пшеничні форуми, на яких визначається ідеологія наступного хліборобського року. Цьогоріч захід відбувся в Оратівському районі, що на Вінниччині, на базі сільгосппідприємства «Агробуд», яке нещодавно стало партнером Інституту фізіології рослин та генетики НАНУ.

ЙШЛОСЯ про перспективи і проблеми українського насінництва. На думку академіка, високоякісне насіння, правильна сортова політика — найдоступніші резерви підвищення врожайності. Проте ситуація у цій сфері досить тривожна. Українська селекція поки що лідирує за сортами ранніх зернових культур, поширених на внутрішньому ринку (70% в реєстрі), проте постійний фінансовий голод, від якого потерпають наукові установи, ставить цю першість під сумнів. Бракує сучасного обладнання, технологічних матеріалів, кадрів. Немає стабільності і в насінницькому господарстві. Близько 15% сортів, якими послуговуються аграрії, взагалі не значаться у реєстрі. Приблизно така ж частка насіння не контролюється, не здається в насіннєву інспекцію: сам собі виростив, перевіяв і висіяв. А в обігу інших сортів (овочевих, технічних) узагалі панує повна анархія. Коли ще років п’ять тому на ринку працювало близько 400 вітчизняних насінницьких господарств, які виробляли елітне та репродукційне насіння, то сьогодні їхня кількість зменшилася майже вдвічі. Головна причина — скасування відповідної бюджетної програми, згідно з якою кожне спеціалізоване насінницьке господарство одержувало так звані сортові надбавки. Ці гроші держава платила недаремно, адже насінництво — дуже марудна і витратна справа.

Чому ж на це зважилося ТОВ «Агробуд»?

— По-перше, тому що нам самим щороку треба близько 500 тонн високоякісного насіння, без якого не можемо розраховувати на великі врожаї, по-друге, ця сфера — вищий пілотаж хліборобства, який хочемо освоїти, — пояснює директор сільгосппідприємства Олександр Шевчук.

ПЕРШ НІЖ «дозріти» до насінництва, «Агробуд» досягнув досить високого хліборобського рівня. Перебравши кількадесят сортів, перевагу віддали Моргуновим. Їх у структурі зернового клину близько 80%. На двох тисячах гектарах озимої пшениці одержували останніми роками в середньому по 60 ц/га. На окремих полях — по 90-100 ц/га. «З Моргуновими сортами 100 ц/га — це не фантастика, а реальність, але для цього все треба робити, як книжка пише, не упускаючи жодної технологічної дрібниці, зараз ми над ними працюємо», — розповідає господар.

Судячи з того, що повідав Олександр Петрович, насінництво — і справді тяжка, проте дуже цікава справа. Цю галузь слід забезпечити технікою — від спеціальних трактора, сівалки і насіннєвого комбайна до очисних і калібрувальних ліній, — а також висококваліфікованими кадрами. А потім починається найскладніше — освоєння ринку. Запросили випускника НУБіПу Віталія Білика на посаду агронома з насінництва, очисні лінії обслуговують п’ять механіків із вищою освітою, та людей все одно бракує, нарікає Олександр Шевчук.

Елеваторно-очисний блок насіннєвого сектору господарства вразив компактністю, раціональністю і сучасністю технологічного процесу. Тут розташовані два зерносховища місткістю 1200 тонн, чотири зернові башти (внутрішні) на 40 тонн, очисні машини «Петкус» для попередньої і основної очистки. Наступний пристрій підбирає пошкоджене зерно, далі воно проходить через трієрний блок, що калібрує насіння за формою, на пневмостіл, який відбирає зерна за вагою і подає у машину для протруєння, котра ще й фасує його в мішки. У високій якості насіння можна не сумніватися. Комплекс цього сезону працюватиме поки що лише відсотків на десять своєї потужності, щороку нарощуючи її.

— Враховуючи нинішній тяжкий фінансовий стан держави, не розраховую ні на допомогу, ні на компенсації, одного прошу: щоб податкова та аграрна політика не змінювалися хоча б років п’ять, — говорить директор.

Насінницькі площі господарства розмежовані кількома десятками сортових ділянок. Упадає в око відмінність між сортами: за формою і величиною колоса, довжиною стебла, відтінками кольорів. Мабуть, правду каже академік Моргун, що кожен сорт, як і людина, має не лише свою вроду, а й душу та фізичну силу. І називає їх відповідно — поетичними, соковитими іменами, які передають характери творінь колективу ІФРГ.

Академік починає свій урок, який проходить у формі діалогу з учнями. Перше запитання: «Чому цього року так полягли хліба?». Бо випала потрійна норма опадів, пояснює вчитель. По-друге, азотне добриво, згідно з технологією, має збалансовуватися за фосфором і калієм, а по-третє, аграрії рідко читають сортову інструкцію, в якій автори радять при використанні середньорослого сорту висівати саме 4,5-5 млн. зерен на гектар, а не 6-7 млн. Тобто не слід загущувати посіви. Наступна порада: оскільки оптимальні строки збирання хлібів становлять 10-12 днів і мало хто в них укладається, варто в господарстві висівати сорти різних груп дозрівання: ранньо-, середньо- і пізньостиглі. За кілька днів упорав перші, підоспіли другі і так далі. Таким чином діє хлібний конвеєр. Якщо ж висіяв лише сорти одного типу, то під час жнив не знатимеш, куди бігти. Академік радить мати в господарстві не більше 5-6 домінуючих сортів, проте нерідко висівають 10-20 і більше. Загалом в Україні використовується одночасно понад 130 сортів, що забагато і свідчить про відсутність сортової політики в регіонах. Із 259 сортів, занесених до реєстру, лише 22 (8,6%) висівається на площах 50-250 тис. га, решта — на дрібних. Між тим сорти створюються не взагалі, а для конкретних ґрунтово-кліматичних зон, у яких вони найбільшою мірою зможуть реалізувати свій генетичний потенціал, наголосив селекціонер.

Пшеничка любить, щоб її підгодовували часто, але невеликими дозами, вів далі академік. Щодо захисту. Якщо в Європі проводять близько шести обробок, то в нас, аби продукт був рентабельний, — лише двічі. Мусимо економити на шкоду якості. Тому що переважна більшість складових технології (техніка, засоби захисту) імпортного походження. Через це собівартість зерна виходить на 20-25% вища норми, а значить, доходи аграрії одержують не такі, як хотілося б. Ось чому важливо виробляти все своє — комбайни, трактори, пестициди, інсектициди, фунгіциди та добрива. Ми ж купуємо китайські так звані генерики, тоді як на наших заводах горобці сидять.

Особливість нинішнього форуму — багато нових сортів. Серед них Новокиївська, Гілея, Краєвид, Малинівка, Придніпровська, Дарунок Поділля, Астарта, Каланча, в які селекціонери, окрім високої продуктивності, заклали такі якості, як стійкість до посух, морозів, інших зимових негараздів, хвороб. «А звідки така дивна назва — Каланча?» — поцікавилися слухачі. Виявилося, це на честь знаменитої гори у Чигирині, де стояла давньоруська фортеця. Оборонці поливали її водою, поки не вкрилася льодом. Отож орда так і не змогла її взяти. Каланчу теж не візьмуть ні морози, ні хвороби, а врожаї вона даватиме високі, пояснив учений. «Над якою проблемою мізкує нині вітчизняна селекція?» — запитую в нього.

— Настав час переводити методику досліджень на молекулярний рівень, це означатиме, що ми у кілька разів швидше і чіткіше можемо сформувати рослину за висотою, кількістю зерен, стійкістю до хвороб, споживчою якістю. Є, наприклад, такий ген аель. Він має здатність різко підвищувати якість клейковини та створювати четвертий ступінь якості — екстрасильну пшеницю. Так само можна працювати над підвищенням зимо- та морозостійкості і, головне, — збільшенням продуктивності. Молекулярна селекція — надія людства на порятунок од голоду, отже, від воєн, самовинищення. За кордоном ці дослідження мають багатомільярдні бюджети — коли наша держава не зверне увагу на цей інноваційний напрям, можемо відстати назавжди. Україна належить до тих небагатьох країн, які використали свій аграрний потенціал ледь наполовину, а тому хліб у майбутньому може скласти основу нашого національного багатства. Якщо не використаємо цей шанс, правнуки можуть нам цього не пробачити, — підсумував академік.