Четвер, 10 липня 2014 року № 74 (19121)
http://www.silskivisti.kiev.ua/19121/print.php?n=23045

  • Першоджерела

Одвертий лист до М. Горького

Володимир Винниченко.

ГРОМАДЯНИНЕ Горькій! Кілька місяців тому назад прочитав я про одного Вашого листа до руських письменників. Ви жалілися руським колегам, що знаходяться дурні та злочинні люди, які в'явили собі, ніби українське «нарєчіє» є справжня мова і на цій підставі переслідують руську мову, руську культуру та руських людей на Україні.

Але в цих днях я довідався про такий факт. Один із членів Української академії наук звернувся до Вас із проханням дозволити перекласти на українську мову Ваші літературні праці. Ви на це відповіли, що дивуєтесь, для чого люди намагаються з «нарєчія» робити мову, і, не вважаючи цю штучну вигадку за потрібну кому-небудь, не дали дозволу на переклад.

А тим часом, громадянине Горькій, тут є і особливе, і неймовірне, і навіть страшне. Не те, що Ви вважаєте українську мову за «нарєчіє». Ви можете собі вважати, що Дніпро впадає в Москва-ріку, — від цього Дніпро в Москва-ріку не потече і ніякої географічної пертурбації не станеться. В цьому слові, громадянине Горькій, — цілий політично-національний світогляд. В йому ціла історія взаємовідносин двох слов'янських народів. В йому багато страждання, насильства, зла, громадянине Горькій. Початок історії цього слова припадає до історії всієї імперіялістично-колоніяльної політики руського царизму на Україні. Воно та ще слівце «Малоросія» служили тією димовою завісою, під якою Москва, Санкт-Петербург і навіть Петроград впродовж кількох століть експлуатували і руйнували український народ матеріяльно і духовно.

Ще в 1876 році один із сатрапів царського уряду, міністр Валуєв, цілком як Ви, формулював його: «Никакого украинского языка не было, нет и быть не может». А на доказ цього видав закон, що не дозволяв (точнісінько як Ви) видання на українській мові яких-будь літературних праць. І глум який: пам'ятаєте, як сама Російська академія наук ще до війни після пильного вивчення питання, визнала, що українська мова не є «нарєчіє» руської мови, а таки дійсна самостійна слов'янська мова і український народ є дійсно самостійний слов'янський народ?

(М. Горький вважав, що українська мова створена... німцями. — Ред.).

Так, громадянине Горькій, нічого Ви нового своєю філологією не сказали. Та й самі Ви повинні знати це. Не можете Ви не знати про вислід Російської академії наук. Не можете Ви не знати про думку Леніна, Вашого друга, в українському питанні, бо Ви ж читали, мабуть, його писання з цього приводу.

Пам'ятаєте, як у 1908 році Ви, збираючись видавати переклади моїх літературних праць з української мови на руську, з властивою Вам сльозою у розмовах зо мною вигукували: «Прекрасный язык! Милый язык! Люблю! Давайте, давайте издавать!». І з Коцюбинським Ви так само декламували своє захоплення «прекрасным, милым языком». І з ним Ви так само сміялися й обурювалися з тих «болванов», які звали українську мову штучною, а весь український визвольний рух — вигадкою німців.

Як же могло статися, що Ви, знаючи все це, все ж таки тепер самі себе записуєте до тих людей, яких так влучно самі колись характеризували? Але мені здається, громадянине Горькій, що за Вас уже все роз'яснив один із видатних проводирів компартії Бухарін у своїй промові, виголошеній на з'їзді Комсомолу в Москві 6 травня 1928 року. Ось виривок з неї, що стосується до тих важних причин, які зробили таку неймовірну зміну в Вашому погляді на українське питання: «Зустрічаються такі прослойки і такі «ідейні» течії, які нашу національну політику — одну з основних підвалин робітничої диктатури в нашій країні, один із найяскравіших виявів нашого інтернаціоналізму — підводять під рубрику роздроблення «Великої Росії». Попадаються такі шановні панки, які запевняють, що наша національна політика, поскільки, скажімо, йде мова відносно розповсюдження української мови на Україні, тюркської мови в Азербайджані і
т. ін., означає приниження «руської культури».

Ви — руський і друг Леніна. Вами в даному разі кермують не дані науки й життя, а оця «барська антипролетарська ідеологія», оця великодержавницька ідеологія власника, оця психіка зоологічного націоналізму, що просто гарчить у душі без ніяких там даних науки, істини, переконань і тому подібного.

Нове в тому, що Ви перший із стану так званої поступової руської інтелігенції так одверто, так сміливо зідрали той фіговий листок мовчання, яким руська інтелігенція раз у раз покривала зоологічну наготу царської деспотії в українському питанні. ...Ми хочемо знати, які ж позиції до нас займає радянське, руське громадянство, які воно може займати позиції, коли такий її визнаний виразник і представник так недвозначно, так свідомо, обдумано і активно зайняв позиції Валуєва».

Париж, 20.06.1928 р.

Післяслово. Мабуть, шовіністичний лист М. Горького вплинув і на В. Путіна таким чином, що він кілька років тому публічно заявив, ніби незалежна Україна — «недоразумєніє». А гасло, з яким його «зелені чоловічки» окупували український Крим, — просто списане в «бурєвєстніка». Водночас кремлівський клоун Ж. усюди просторікує, ніби українську мову вигадали... поляки.