Архів
Вівторок,
17 червня 2014 року

№ 65 (19112)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Вербиченька
  • За рубежем
З небес на землю

БОЛІВІЯ запропонувала Росії стати учасником G77.

Докладніше...
Військовополонених знищують

ІРАК. Сунітські бойовики заявили про страту 1700 військових.

Докладніше...
Війна на продовольчому фронті

РОСІЯ заборонила постачання картоплі з України.

Докладніше...
Готуються до санкцій

НІМЕЧЧИНА готова згорнути свій бізнес у Росії.

Докладніше...
Допоможуть, чим зможуть

НАТО готує пакет військової допомоги Україні, ООН — програму допомоги переселенцям.

Докладніше...
Донецьк без консульства

ПОЛЬЩА через події на Сході України тимчасово припиняє роботу генерального консульства в Донецьку.

Докладніше...
Як у себе вдома

ЕСТОНІЯ. Російська авіація незаконно перетинала кордон країни.

Докладніше...
Версія для друку          На головну

Заповітне

16 ЧЕРВНЯ 1944-го, тобто рівно сімдесят років тому, українська газета «Література і мистецтво» видрукувала в першій редакції вірш-візитівку творчості Володимира Сосюри «Любіть Україну». До того він з’явився (4 червня) в обласній газеті «Київська правда». У цей твір високого патріотичного звучання поет згодом внесе деякі незначні правки.

Вірш читачі відразу сприйняли як поетичний образ України. Зовсім по-іншому появу твору зустрів тодішній сталінсько-беріївський режим. У головному рупорі більшовиків — газеті «Правда» — з’явилася редакційна стаття «Проти ідеологічних перекручень у літературі». За словами Івана Дзюби, її написав сам Сталін. Вона затаврувала цей твір Сосюри як ідейно ворожий, націоналістичний. «Під такою творчістю, — стверджувала «Правда», — підпишеться будь-який недруг українського народу з націоналістичного табору, скажімо, Петлюра, Бандера і т. ін.». Режим нищівно розправлявся з тими, хто оспівував рідне, сокровенне, серцю дороге: свою землю, мову, культуру — усе, що розходилося з політикою партії, постулатом якої було розчинення всіх націй «в єдиному радянському народі з єдиною спільною мовою», звісно ж — російською. Отже, заклик Сосюри любити Україну йшов урозріз із політикою партії і вважався злочинним.

І почалося жахітне цькування видатного поета. В школах, вузах, на різних зборах та активах. Його знаменитий вірш надовго був заборонений. І тільки з хрущовською «відлигою» він знову зазвучав. Рівно півстоліття тому я був свідком чергового тріумфу твору на одному з вечорів-зустрічей із Володимиром Сосюрою в просторому клубі Київського державного (нині Національного) університету імені Т.Г. Шевченка. Поет був схвильований, час від часу виходив за сцену (можливо, щоб випити перед виступом ковток води). Коли ж йому надали слово, він, злегенька прокашлявшись, сказав: «Зараз я прочитаю вам вірш, який приніс мені найбільшу творчу радість і найбільшу муку — «Любіть Україну». Слухаючи знаменитого і донедавна гнаного поета, зал занімів. А потім студенти стоячи влаштували улюбленому Володимиру Миколайовичу овацію таку, якої я доти в своєму житті не чув.

Вірш «Любіть Україну» особливо розпросторився за доби незалежності. Він став, по суті, символом України, її бойовим лозунгом. Прикметно, що цей твір перекладено шістдесятьма дев’ятьма мовами світу. От що значить, коли поезія написана кров’ю серця.

Андрій МЕЛЬНИЧУК.

 

Любіть Україну

 

Любіть Україну, як сонце, любіть,

як вітер, і трави, і води,

в годину щасливу і в радості мить,

любіть у годину негоди!..

Любіть Україну у сні й наяву,

вишневу свою Україну,

красу її, вічно живу і нову,

і мову її солов’їну.

Між братніх народів,
                               мов садом рясним,

сіяє вона над віками…

Любіть Україну
                               всім серцем своїм

і всіми своїми ділами!..

Для нас вона в світі єдина, одна

в просторів солодкому чарі…

Вона у зірках і у вербах вона,

і в кожному серця ударі...

У квітці, в пташині, в електровогнях,

у пісні у кожній, у думі,

в дитячій усмішці,

                       в дівочих очах,

і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить —

                                       не згора,

живе у стежках, у дібровах,

у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,

і в хмарах отих пурпурових.

В грому канонад, що розвіяли впрах

чужинців в зелених мундирах,

в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях

до весен і світлих, і щирих…

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,

і сльози, і все до загину…

Не можна любити народів других,

коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,

люби її кожну хвилину.

Коханий любить не захоче тебе,

коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у коханні, в труді, у бою,

як пісню, що лине зорею…

Всім серцем любіть Україну свою, —

і вічні ми будемо з нею!

Володимир СОСЮРА.

 

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Ніхто не продав, ніхто не купив
Читати
Майдан хоче перевиборів парламенту
Читати
Доларів заманулося?
Читати
Харків тринькає бюджет на... росіян
Читати
Великий почин
Читати
На радість самогонникам
Читати
Заспокоїв...
Читати
Зателефонувати безплатно
Читати
Вітчизняних нема
Читати






При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове