Четвер, 26 грудня 2013 року № 152 (19045)
http://www.silskivisti.kiev.ua/19045/print.php?n=20683

  • Мандрівка в дивосвіт

А на знак приязні — дві мандаринки

Узимку в Україні настає сезон споживання цитрусових, зокрема мандаринів. Ці соковиті і запашні фрукти-«чужоземці» давно вже стали звичним частуванням у наших краях, надто на Новий рік. А звідки ж вони до нас примандрували?

МАНДАРИНИ — листяні вічнозелені дерева або й просто високі кущі. Зазвичай вони ростуть у субтропічних широтах із м'яким, теплим і помірно вологим кліматом. Плоди цих рослин наливаються від шести до восьми місяців і дозрівають у жовтні — грудні. За один урожай на дереві зазвичай вистигає до 600 мандаринів.

Чому, власне, мандарин так назвали? Кажуть, ця історія походить із Китаю, країни, яка вважається батьківщиною цієї рослини. Колись, у дуже давні часи, саме на південних землях Піднебесної китайці стали вирощувати перші окультурені мандаринові сади. Проте ті плоди були доступні лише найбагатшим жителям країни — мандаринам (від португальської mandarin — радник, чиновник). Навіть тамтешнім садівникам під страхом смертної кари заборонялося смакувати помаранчевими фруктами. Бо вважалося, що вони наділяють людину знатністю, величністю і навіть прихильністю богів.

Через якийсь час мандарини почали продавати й простим смертним. Тоді й почала ширитися традиція: приходячи у гості під час новорічних свят, дарувати господарям дві мандаринки, а після гостини отримувати в подарунок від хазяїв таку ж пару. Кажуть, цей добрий звичай приязності зародився ще 1000 року до нашої ери. Китайці пояснюють цей ритуал тим, що фраза «пара мандарин» китайською співзвучна зі словом «золото». Таким чином, даруючи «золоті фрукти», вони приносять у дім символ достатку і бажають фінансового благополуччя.

Поступово китайські купці почали вивозити мандарини на продаж і у далекі краї. Європейцям припав до смаку екзотичний фрукт. А перше мандаринове дерево до Європи, як свідчать рукописи, завіз неаполітанець Мішель Тенор. Сталося це 1840 року. Спочатку мандарини вирощували тільки в оранжереях, а згодом у європейських країнах із м’яким кліматом ці дерева з’явились і у відкритому ґрунті.

…Сьогодні мандаринами вже ласує весь світ. Якщо не своїми, вирощеними вдома, то привізними. Причому обсяги продажу мандаринів постійно зростають. Основними постачальниками на світовий ринок цих яскравих кульок є Китай, Бразилія, Корея, Італія, Алжир, Греція, Кіпр, Марокко. Тим часом з’являються у продажу й багато гібридних сортів. З якими тільки цитрусовими їх не схрещують! Поєднали з марокканським апельсином — вийшли тангори, дуже солодкі безкісточкові плоди. Поєднали з кумкватом (ще один цитрусовий, але з солодкою шкіркою) — вийшов каламондин. Згадали про ічанг (холодостійкий цитрон майже без м’якоті і з величезними кісточками) — утворився ічандарин. Об'єднали з понцірусом (гіркий цитрусовий з волосистою шкіркою) — вийшов цитрандарин. У наших продуктових крамницях та на базарах нещодавно з’явилася мінеола — гібрид мандарина з грейпфрутом, густо-помаранчевий плід, який за смаком нагадує... апельсин. Є ще один гібрид мандарина і грейпфрута — угліфрут, також дуже солодкий і без кісточок.

Учені довели: смакувати мандаринами дуже корисно людям будь-якого віку, адже ці плоди наділені надзвичайно цілющими властивостями. До речі, саме в їхніх кісточках містяться особливі олії, здатні покращити настрій. Тож не будемо порушувати традиції та почастуємо за новорічним столом себе і своїх близьких соковитими і корисними «золотими фруктами» — мандаринками!